Телешев, С. П.Teleshev, S. Р.2023-10-262023-10-262023Правова держава = Сonstitutional Statehttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/36430У статті визначено зміст поняття права фізичної особи на знищення інформації стосовно себе (право на забуття) як одного із найважливіших елементів права фізичної особи на інформацію стосовно себе, яке полягає у можливості фізичної особи вимагати видалення або знищення персональної інформації. Автором визначено, що право фізичної особи на знищення інформації стосовно себе дає фізичній особі можливість контролювати наявність та поширення інформації стосовно себе, що може запобігти нескінченному розповсюдженню персональної інформації фізичної особи та потенційному завданню шкоди їй або її конфіденційності в майбутньому. Автором визначено, що вагомий внесок в регулюванні права на забуття в комплексі законодавства щодо захисту персональних даних здійснено ЄС, адже Регламентом ЄС 2016/679 сформовані умови набуття такого права, підстави безумовного виконання запиту на видалення інформації про себе та випадки, у яких це право може бути обмеженим. Тим не менш, останнім не враховано увесь обсяг персональної інформації, що достатньо ускладнює механізм реалізації цього права. В процесі проведеного аналізу визначено також відсутність у США єдиного федерального законодавчого регулювання права на видалення або забуття і судова практика загалом не задовольняє позови щодо видалення інформації про себе, посилаючись на норми Першої поправки Конституції. У Канаді цивільні норми законодавства зосереджені на окремих випадках реалізації права вимагати видалення або виправлення певної інформації першоджерелом, проте у правовому полі Канади не визначено право бути забутим. Поняття цивільного права бути забутим у розумінні правової системи в Україні теж не визначено. Підсумовуючи автор зазначає, що судова практика Європейського Суду з прав людини наразі сфокусована на встановленні критеріїв та меж балансування між статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) та правом контролера даних на свободу вираження поглядів згідно зі статтею 10 ЄКПЛ в частині забезпечення права фізичної особи на забуття. І в Україні наразі теж постає гостре питання необхідності регулювання права фізичної особи на інформацію стосовно себе, особливо в частині її права на видалення такої інформації та регулювання механізму реалізації права фізичної особи на знищення інформації про себе.The article defines the content of the concept of an individual’s right to destroy information regarding himself (the right to be forgotten) as one of the most important elements of the right of an individual to information regarding himself, which consists in the ability of an individual to demand deletion or erasure of personal information. The author determines that an individual’s right to destroy of information regarding himself enables an individual to control the availability and dissemination of information regarding himself, which may prevent the endless dissemination of personal information about an individual and potential damage to him or his confidentiality in the future. The author determines that the EU has made a significant contribution to the regulation of the right to be forgotten in the complex of personal data protection legislation, since EU Regulation 2016/679 sets out the conditions for acquiring such a right, the grounds for unconditional fulfilment of a request for deletion of information regarding oneself and the cases in which this right may be limited. However, the latter does not consider the entire scope of personal information, which complicates the mechanism for exercising this right. The analysis also revealed that the United States does not have a unified federal legislative regulation of the right to erase or destroy, and that court practice generally does not satisfy claims for the erasure of information regarding oneself, referring to the provisions of the First Amendment to the Constitution. In Canada, civil law is focused on certain cases of exercising the right to demand the removal or correction of certain information by the original source, but the Canadian legal framework does not define the right to be forgotten. The concept of the civil right to be forgotten in the understanding of the legal system in Ukraine is also not defined. Summing up, the author notes that the case law of the European Court of Human Rights is currently focused on establishing the criteria and limits of balancing between Article 8 of the European Convention on Human Rights (ECHR) and the data controller’s right to freedom of expression under Article 10 of the ECHR in terms of ensuring the right of an individual to be forgotten. In Ukraine also there is an urgent need to regulate the right of an individual to information regarding himself, especially in terms of his right to erase such information and to regulate the mechanism for exercising the right of an individual to destroy information regarding himself.ukправо на забуттяправо на видалення інформації про себеправо фізичної особи на інформацію стосовно себеправо фізичної особи на знищення інформації стосовно себеправо на приватністьконтролерперсональна інформаціяперсональні даніthe right to be forgottenthe right to erase information regarding himselfthe right of an individual to information regarding himselfthe right of an individual to destroy information regarding himselfprivacy rightcontrollerpersonal informationpersonal dataArticlehttps://doi.org/10.18524/2411-2054.2023.51.287990