Музичко, Олександр ЄвгеновичMuzychko, Oleksandr Ye.Музычко, Александр Евгеньевич2017-10-102017-10-102008Лукомор'я: археологія, етнологія, історія Північно-Західного Причорномор'яhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/10999Істориків другої половини XIX - початку XX ст. відрізняла надзвичайна різнобічність наукових зацікавлень. Тому сучасний біоісторіограф має використовувати комплексний підхід до вивчення наукової біографії. Тим більше, що сьогодні науковці знову повертаються до проблеми пошуку ідеальної моделі міждисциплінарної інтеграції. Напевно, найяскравіший досвід такої інтеграції у XIX - на початку XX ст. надала археологія, що викликала інтерес з боку істориків різних спеціалізацій та напрямків. Не даремно поняття «археологія» часто використовувалось як синонім історичної науки (наприклад, археологічні з'їзди у Російській імперії були фактично з'їздами історичними). Історики-позитивісти вбачали в ній джерело об'єктивних наукових фактів, «останнє слово» у суперечках, що викликали архівні пошуки. Тому у науковій діяльності багатьох видатних російських та українських істориків присутній археологічний аспект. Цей аспект далеко не завжди належним чином враховується біоісторіографами. Наприклад, базова для української історіографії київська школа істориків В. Антоновича переважно розглядається як школа документалістів1. Археологічний доробок членів школи вивчений недостатньо. На нашу думку, він є не менш визначальним для характеристики методологічних, світоглядних, інституційних основ функціонування цієї школи.ukІван Андрійович Линниченкоархеологічні студіїархеологія«Одесский вестник»Article