Ковальова, Ніна ІванівнаЛевченко, Віктор ЛеонідовичKovalova, Nina I.Levchenko, Viktor L.Ковалева, Нина ИвановнаЛевченко, Виктор Леонидович2020-10-122020-10-122020Δόξα / Доксаhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/29078В статті проаналізовано сучасна художня діяльність музичного театру, що базується на ідеї абсурду. Абсурдистська настанова розглядається як естетична позиція, що передбачає в якості невід’ємної складової іронічну компоненту. Досліджено актуальні мистецкі практики, що за допомогою трансгресії трансформують естетичні канони раціоналізму, ставлячи під сумнів засади традиційного конституювання глядацької ідентичності. Виявлено наслідки нової оптики комічного, що спричинена деконструкцією традиційного естетичного бинару «сміхове – серйозне». Аналіз зроблений на матеріалі актуальних музичніх вистав та композиторської творчості другої половини ХХ ст. та початку ХХІ ст.В статье проанализирована современная художественная деятельность музыкального театра, базирующаяся на идее абсурда. Абсурдистская установка рассматривается как эстетическая позиция, предусматривающая в качестве неотъемлемой составляющей ироническую компоненту. Исследованы актуальные арт-практики, с помощью трансгрессии трансформирующие эстетические каноны рационализма, ставя этим под сомнение основы традиционного конституирования зрительской идентичности. Выявлены последствия новой оптики комического, базирующейся на деконструкции традиционного эстетического бинара «смеховое – серьезное». Анализ сделан на материале актуальных музыкальных спектаклей и композиторского творчества второй половины ХХ в. и начала XXI века.The article analyzes the contemporary artistic activity of the musical theater, which based on the idea of absurdity. The absurdist attitude is viewed as an aesthetic position that includes an ironic component as an integral part of it. New artistic practices rejected the aesthetic canons of rationalism, the means of universal logic, exposed the inside of meaning and opened the absurd sides of man’s existence through laughter. Throughout the twentieth century absurd ideas were in a great demand and found themselves in a variety of embodiments in the practice of the musical theater. Absurd motifs that provoke the audience are accompanied by the musical theater throughout the twentieth century. The spectator is given a new optics of perception of the performance, forcing him/her to participate, to be involved in an exciting quest, which puts into the question not only the system of wellestablished dispositions, but also the idea of the self stability. The absurdity is etymologically connected with deafness (ad absurdum), impossibility to perceive sense, and in this respect it borders with nonsense. The absurd is thus capable to provide a transgressive transition from the intolerable emptiness of nonsense to the acquisition of new meanings. The article explores the actual art practices that transform the aesthetic canons of rationalism with the help of transgression, thus calling into question the foundations of the traditional constitution of the viewer’s identity. The author reveals the consequences of the new optics of the comic, based on the deconstruction of the traditional aesthetic binar «laughter – serious». The analysis is made on the basis of the material of current musical performances and composer creativity of the second half of the 20th century. and the beginning of the XXI century.ukабсурдкомическоемузыкальный театрзрительская идентичностьтрансгрессиядеконструкцияиронияэстетический шокгротескabsurditycomicmusical theateraudience identitytransgressiondeconstructionironyaesthetic shockgrotesqueабсурдкомічнемузичний театрглядацька ідентичністьтрансгресіядеконструкціяіроніяестетичний шокгротескArticle