Потопахіна, Ольга МиколаївнаПотопахина, Ольга НиколаевнаPotopakhina, Olha M.2018-07-262018-07-262018Восьмі юридичні диспути з актуальних проблем приватного права : присвяч. пам'яті Є. В. Васьковського : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (до 20-річчя заснування екон.-прав. ф-ту ОНУ ім. І. І. Мечникова), м. Одеса, 18 трав. 2018 р. / Одеський нац. університет ім. І.І. Мечникова, Економіко - правовий факультет; упоряд. та відп. ред. І. С. Канзафарова. – Одеса : Астропринт, 2018. – 321 с.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/18130У частині першій ст. 21 КЗпП України трудовий договір визначається як угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін [1, ст. 375]. У чинному КЗпП України відсутнє визначення поняття «працівник». Аналіз актів чинного законодавства також свідчить про наявність певних відмінностей у визначенні даного терміна.ukпрацівниктрудовий договірчиннє законодавствотрудовий кодекс Українипідприємствоустановафізична особоювнутрішній трудовий розпорядокзаробітна платаумови праціугода сторінArticle