Майстренко, Мирослава Іллівна2018-09-072018-09-071996Історико-літературний журналhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/18640З давніх-давен мислення й мистецтво людини сповнені зоряної символіки, навіяної величними картинами денного й нічного неба. Символічну мову стародавнього мистецтва називають космічним метакодом або генетичним кодом літератури, тобто системою, що в художньому образі відтворює єдність людини та космосу, спільну для всіх часів у всіх існуючих ареалах культури. Основні закономірності метакоду, його художня мова формуються в фольклорний період і залишаються незнищенними протягом усього розвитку літератури. Генетичний код простежується у фольклорно-пісенній скарбниці кожного народу. Вся античність астрономічна. Астрономічний весь український фольклор.ukмисленнямистецтвоукраїнський фольклорхудожня моваArticle