Форманова, Світлана ВікторівнаТкаченко, Вікторія2018-04-242018-04-242017Філологічні студіїhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/13893Народи, їхня культура і побут, походження, розселення, процеси культурнопобутових відносин на всіх етапах історії людства є об’єктом дослідження науки116 етнографії (етноло гії, народознавства). Але й нас, філологів, значною мірою цікавить минуле нашого народу, його звичаї і традиції, які є одним із видів соціально-культурної наступності, що орієнтує як на збереження надбань культури, так і на їх відтворення і розвиток. Традиції проявляються у вигляді усталених, стереотипізованих норм поведінки, свят, суспільних подій, морально-етичних елементів, звичаїв, обрядів тощо. Обряди є складовою частиною традиційно-побутової культури і містять у собі елементи пісенного, хореографічного, драматичного, декоративно-ужиткового мистецтва. Обряди виникли в первісному суспільстві, і їх характер зумовлювався трудовою діяльністю, побутовими, суспільними умовами [14 : 7, 469]. Протягом століть церква використовувала традиційні обряди, щоб задовольнити потреби релігійного культу. Для практичного впровадження обрядів в наш час створено спеціалізовані державні обрядові служби із широкою мережею салонів і святкових залів. Для проведення родинно-громадських та інших обрядових дій функціонують палаци та будинки урочистих подій, будинки трауру. Від імені держави обряди проводять обрядові старости, організатори ритуалів, урочистості супроводять хоровим співом, грою оркестрів. Використовується багата державна традиційна і сучасна символіка й атрибутика.otherвесіллявесільна обрядова лексикасучасне мовознавствоетнографіяетнологіянародознавствообрядтрадиціївесільні обрядивесільна обрядовістьвесільна лексикаArticle