Джиджора, Євген ВолодимировичДжиджора, Евгений ВладимировичDzhydzhora, Yevhen V.2019-03-192019-03-192013Історія української літератури : у 12 т. / редкол. : В. Дончик, Л. Скупейко, Н. Бойко, М. Бондар, С. Гальченко, І. Дзюба, М. Жулинський, Н. Зборовська, А. Кравченко, Ю. Кузнецов, Н. Левчик, Р. Мовчан, Л. Мороз, Є. Нахлік, Ю. Пелешенко, О. Поліщук, Г. Сивокінь, В. Сулима, М. Сулима, Н. Шумило. – Т. 1 : давня література (Х – перша половина ХVI ст.) / наук. ред. : Ю. Пелешенко, М. Сулима. – Київ : Наукова думка, 2013. – 840 с.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/23031Як уже зазначалося, у давньокиївській літературі основний масив перекладних творів становили тексти, передбачені Уставом (Типіконом). Серед них окреме місце посідали богослужбові пісні — урочисто-охвальні або ж скорботно-покаянні співи, які виголошувалися під час церковних служб і мали мелодико-поетичну форму звернення вірян до Бога. Умовно називаючи їх «гімнографічними», вважаємо, що це не так родо-жанрове узагальнення поетичних творів, як визначення їх ролі у житті середньовічного християнина. Адже каяття, сповідання, похвали Богу, Богородиці, святим та молитви до них не лише зачитувалися келійно, а й розспівувалися під час богослужінь. Саме така поліфункціональність текстів, призначених для колективного співу на богослужінні, й постає основою для їх жанрового виокремлення.ukгімнографіядавньокиївська літератураBook chapter