Алатирєва, Н. Б.2019-07-152019-07-152003Записки з українського мовознавства = Opera in linguistica ukrainianahttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/24738Антропологізуючи оточуючий простір за допомогою мови, архаїчна людина розподіляє світ на дві частини - своє і чуже. Своє - це те, що належить людині, засвоєне нею, чуже - вороже і невідоме. Ця дихотомія реалізується в обряді, зокрема у весіллі, де виступає її соціальний варіант. Весільний обряд - це точка, в якій стикаються два роди (свій з чужим) і в якій розмежовуючий їх рубіж стає на деякий час дисперсним, дозволяючи взаємопроникнення чужорідних елементів.ukВесільний обрядсвоє і чужедихотоміяНомінація “своїх” та “чужих” як засіб відчуження в обряді (на матеріалі весільних пісень)Article