Соболевская, Елена КонстантиновнаСоболевська, Олена КостянтинівнаSobolevska, Olena K.2017-12-262017-12-262017Δοξα/ДОКСА : збірник наукових праць з філософії та філологіїhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/12288В статье рассматриваются диалогические возможности поэтического слова, выявляется специфика взаимодействия посюстороннего и потустороннего миров и особенности диалога с потусторонним собеседником. На примере Новогоднего послания М. Цветаевой Р.-М. Рильке показывается, что умерший пребывает в отношениях с нами постольку, поскольку с нашей стороны исходит постоянное усилие восстановления его в качестве сущего «ты еси» в акте несомненной очевидности поэтического cogito.У статті розглядаються діалогічні можливості поетичного слова, виявляється специфіка взаємодії поцейбічного і потойбічного світів і особливості діалогу з потойбічним співрозмовником. На прикладі Новорічного послання М. Цвєтаєвої Р.-М. Рільке показується, що померлий перебуває у відносинах з нами остільки, оскільки з нашого боку виходить постійне зусилля відновлення його в якості сущого «ти єси» в акті безсумнівної очевидності поетичного cogito.The article deals with the dialogical opportunities of poetic word, the interaction between this world and the other world, and peculiarities of the dialogue with a specific otherworldly discourser. Creative Heritage of Tsvetaeva is presented as a reflection of the deep, ontologically rooted truth of death in its confluence with life, as the irrefutable dialectic life-creation of death. The particular genre of poetic word contributes to recovery of the symbolic perception of the world. It leads us away from the empirical given death and monological despair to a peculiar dialogical outcome. M. Tsvetaeva’s “New Year”s Greeting” (“Novogodnee”) to R. Rilke is a special textual structure that keeps the speaker in the transcendental state. It isn’t written to «his» death and dedicated to «him» as a certain third-party. It’s addressed directly to Rilke and turned out to him its right side. The text isn’t coordinated with our usual linear perception of the world with a virtually fixed point of view «from and farther», «now and then.» Its poetics pertains to the other way of seeing, and is a clear indication that the author’s thinking is constantly corrected by the otherworldly discourser and built in accordance with the infinitely multifaceted, polycentric reality. In such a way the author sets conditions under which not-existing «he» manifests itself as existing «you». The deceased is in a relationship with us as far as we restore it as existing «you» in the act of undeniable evidence of poetic cogito. It is related to the religious and philosophical principle explained by V. Ivanov as transcensus of the subject, as a fundamental change in constitutive centres of individual consciousness, aimed at the affirmation of another being: «thou art». Being «you» is experienced by me as my being, I know myself as existent through your existence. It is a matter of the transformation of sense and spiritual overcoming of death, of the salvation from hell of empirical nonsense and experience the fullness of being.ruпути диалогажизнетворчество смерти«ты еси»жанрпоэтическое cogitoобратная перспективаполнота бытияшляхи діалогужиттєтворчість смерті«ти єси»жанрпоетичне cogitoзворотна перспективаповнота буттяways of dialoguelife-creation of death«thou art»genrepoetic cogitoreverse perspectivefullness of beingArticle