Базиленко, Катерина ПавлівнаBazylenko, Kateryna P.2025-04-262025-04-262025Базиленко К. П. Психологічні складові соціальної акомодації вимушених переселенців : дис. … д-ра філос. : 053 Психологія 05 Соціальні та поведінкові науки / К. П. Базиленко ; наук. кер. О. І. Кононенко ; Одес. нац. ун-т імені І. І. Мечникова. – Одеса, 2025. – 208 с.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/41128Базиленко К.П. Психологічні складові соціальної акомодації вимушених переселенців. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 053 Психологія. – Одеський національний університет імені І.І.Мечникова МОН України. – Одеса, 2025. Дисертацію присвячено дослідженню психологічних складових соціальної акомодації вимушених переселенців. Проведено теоретико-методологічний аналіз проблеми соціальної акомодації, яка розглядається як сучасне розуміння процесу адаптації та інтеграції особистості вимушених переселенців. Констатовано, що в сучасній науковій спільноті спостерігається ситуація, коли традиційна термінологія не повністю відповідає потребам дослідження актуальних питань. Підкреслено, що термін "адаптація" не відображає всіх аспектів життя українських вимушених переселенців та їхнього пристосування до нових умов. Натомість поняття "соціальна акомодація" є більш точним і охоплює ширший спектр явищ, дозволяючи людям співіснувати з представниками інших етнокультур, вивчати їхні традиції та моральні цінності, зберігаючи при цьому власну ідентичність. Соціальна акомодація розглядається як процес і результат, що передбачає узгодження поведінки людини з умовами середовища, з урахуванням її попереднього досвіду. Цей процес супроводжується вдосконаленням набутих навичок і створенням гармонії з зовнішнім середовищем. На сучасному етапі психологічна наука акцентує увагу на дослідженні різних аспектів акомодації особистості до складних і невизначених життєвих умов, що є однією з ключових тем досліджень. Водночас акомодація в контексті вимушеного переселення залишається маловивченою і потребує подальших наукових розробок. Показано, що на відміну від добровільної міграції, яка зазвичай покращує соціальний статус особи, вимушене переселення супроводжується значним його зниженням, втратою майна та попередніх джерел доходу. Вимушене переселення характеризується відсутністю позитивної мотивації до переміщення та зміною життєвих умов, за яких нормальна життєдіяльність стає неможливою, а безпека перебуває під загрозою без видимих перспектив стабілізації ситуації. Виділено й досліджено когнітивний компонент у структурі соціальної акомодації вимушених переселенців. Цей компонент включає процеси усвідомлення та інтеграції характеристик соціального середовища, які сприяють адаптації. Основним елементом когнітивного компонента є здатність вимушених переселенців оцінювати власні ресурси в нових умовах проживання та формувати ключові риси свого Я-образу. До таких характеристик належать здатність приймати себе, толерантне ставлення до інших, емоційна врівноваженість, інтернальність, прагнення до лідерства, а також як позитивні, так і негативні прояви цих рис. Підкреслено, що внутрішньоособистісна адаптивність є важливим чинником у процесі психологічної підтримки та корекції стану вимушених переселенців. Цей аспект виявляється у 40% респондентів, які демонструють адаптованість, і 60%, які її не досягли. Через відмінності між адаптацією та акомодацією, здатність до внутрішньої адаптації у неадаптованих переселенців виступає одночасно як ресурс і як перешкода на шляху до успішної соціальної акомодації. Це пов'язано з тим, що соціальна акомодація передбачає не лише пристосування, але й активну участь у житті місцевих громад із врахуванням власного культурного досвіду та традицій. Попри підтримку з боку держави й суспільства, переселенці зазначають, що їхній рівень адаптації залишається недостатнім. Основними проблемами вони називають соціальну ізоляцію, обмеженість контактів із людьми, здатними їх зрозуміти та підтримати, труднощі мовного та діалектного характеру, а також відсутність психологічного відчуття безпеки. Виділено й досліджено індивідуально-особистісний компонент у структурі соціальної акомодації вимушених переселенців. З'ясовано, що представники груп із низьким рівнем психологічної стійкості мають схильність уникати активного вирішення проблем, перекладати відповідальність на зовнішні чинники та відчувати страх перед взаємодією з новими громадами. Індивідуальні пріоритети, спрямовані на самореалізацію через конкретні дії, характеризуються орієнтацією на такі цінності, як "доброта-безпека-гедонізм". Це свідчить про соціальну пасивність респондентів, їхню тенденцію уникати відповідальних рішень і небажання активно взаємодіяти із зовнішнім середовищем у стресових або невизначених умовах. Недостатня схильність до традиційних моделей поведінки, які могли б сприяти запобіганню конфліктам або їх ефективному розв’язанню, а також забезпечувати безпеку та пристосування до нових соціальних умов, є характерною для обох груп переселенців. Також виявлено слабкість у здатності критично переосмислювати власні погляди під впливом об’єктивних обставин. Серед переселенців із низьким рівнем психологічної стійкості спостерігаються такі риси, як емоційна нестабільність, імпульсивність і низька стійкість до фрустрації. Для цієї групи характерна занижена самооцінка, підвищена тривожність, схильність до частих змін настрою, вразливість та невпевненість у собі, що ускладнює правильне розуміння мотивів оточуючих. У міжособистісних відносинах такі переселенці зазнають труднощів із налагодженням нових контактів, часто відчувають незручність у незнайомих ситуаціях і вагаються у прийнятті рішень. Вони залежні від думки оточення та демонструють соціальну незрілість, піддаючись навіть незначному зовнішньому тиску. Ці особливості іноді компенсуються проявами нонконформізму та бажанням підкреслити власну перевагу. Натомість переселенці з високим рівнем психологічної стійкості демонструють відкритість, комунікабельність і активність у встановленні як особистісних, так і соціальних зв’язків. Вони мають високу соціальну сміливість, готовність інтегруватися в нові групи та орієнтацію на співпрацю з іншими людьми. Такі риси вказують на їхню стабільність, розвинену саморегуляцію та здатність контролювати емоції й поведінку, що допомагає їм підтримувати внутрішню гармонію та впевненість у собі. Ця група характеризується емоційною зрілістю. Що стосується інтелектуальних характеристик, переселенці з низьким рівнем психологічної стійкості зазвичай мають уповільнене мислення, нижчий рівень загальної культури та освіти, а також консервативне ставлення до нових ідей. Водночас у них добре розвинена уява. Переселенці з високим рівнем психологічної стійкості, навпаки, вирізняються швидким, гнучким мисленням, високою ерудицією та творчою уявою. Було виявлено значні відмінності між цими групами за типами акцентуацій. Для групи з низьким рівнем психологічної стійкості характерні тривожні та демонстративні акцентуації, тоді як група з високим рівнем стійкості відзначається емотивними рисами. Визначено два основні типи поведінки вимушених переселенців: Пасивно-підкорюваний тип: характеризується відсутністю опору і беззастережним виконанням вимог оточення, навіть всупереч власним бажанням чи переконанням. Особи цього типу часто займають роль жертви, очікуючи співчуття та поблажливості. Вони чутливі до зовнішнього контролю, проте після виконання завдань уникають проявів ініціативи. Самостійність для них не є типовою. Такі люди демонструють тривожні й емотивні риси акцентуації. Провокуючий тип: відзначається високою активністю, спрямованою на зовнішнє середовище. Для них характерна маніпулятивна поведінка, яка виконує захисну функцію та може виражатися у витісненні травматичного або неприємного досвіду. Представники цього типу часто мають гіпертимічні та демонстративні риси акцентуації. Емпірично підтверджено, що у переселенців із низькою психологічною стійкістю, які мають слабку або середню силу нервової системи, за умов сильних подразників, особливо при інтенсивному стресі, швидко виникає ефект «гальмування», що знижує ефективність їх реакцій. У повсякденному житті, попри слабкість нервової системи, вони виявляють більшу стійкість до монотонних подразників. Рівень надії, як складової оптимістичного чи песимістичного підходу до життя, вищий у переселенців із високою психологічною стійкістю. Вони сприймають свої успіхи як стійку реальність, а невдачі вважають тимчасовими й обумовленими конкретними обставинами. Схильність до пошукової та стереотипної активності виражена значно сильніше у переселенців із високою психологічною стійкістю. Натомість група з низькою стійкістю демонструє пасивну установку або хаотичну (панічну) активність. Окремо було виділено та проаналізовано поведінковий компонент у структурі соціальної акомодації вимушених переселенців. Щодо поведінкових стратегій, вимушені переселенці з високим рівнем психологічної стійкості демонструють переважно ефективні копінг-стратегії. У групі з низькою психологічною стійкістю частіше зустрічаються відносно ефективні підходи, такі як пасивна кооперація, а серед менш продуктивних стратегій домінують емоційна розрядка та покірність. Встановлено, що соціальна акомодація виражена значно сильніше у переселенців із високою психологічною стійкістю. Укладено методичні рекомендації з урахуванням особливостей соціальної акомодації переселенців. Основні методи рекомендованої роботи з вимушеними переселенцями включають: ігрові методики, які сприяють розкриттю творчого потенціалу учасників, психоосвітні підходи, що забезпечують усвідомлення власних емоцій і поведінки, техніки арт-терапії, які допомагають знижувати психологічне напруження, методи групової взаємодії, спрямовані на залучення до активної участі в групових процесах. До очікуваних результатів корекційного втручання можна віднести: покращення емоційного стану вимушених переселенців, розвиток ефективних комунікативних навичок, підвищення рівня впевненості у собі та самоповаги, формування соціальних зв’язків як між переселенцями, так і з місцевими громадами, зростання рівня адаптації до нового середовища. Психологам та соціальним працівникам надано методичні поради з розвитку соціальної акомодації вимушених переселенців: проводити регулярний моніторинг потреб групи та вносити корективи в соціальні програми, підтримувати сприятливу атмосферу в групах переселенців, залучати їх до обговорення актуальних питань громади та до ухвалення рішень. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці інтегрованого показника соціальної акомодації та створення методичних інструментів для його оцінки.Bazуlenko K.P. Psychological components of social accommodation of forced migrants. - Qualification scholarly work published as manuscript. Dissertation for degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 053 Psychology. - Odesa I.I. Mechnikov National University, Ministry of Education and Science of Ukraine. – Odesa, 2025. A theoretical and methodological analysis of the problem of social accommodation, which is considered as a modern understanding of the process of adaptation and integration of the personality of internally displaced persons, has been conducted. It has been stated that in the modern scientific community there is a situation when traditional terminology does not fully meet the needs of researching current issues. It is emphasized that the term "adaptation" does not reflect all aspects of the life of Ukrainian internally displaced persons and their adaptation to new conditions. Instead, the concept of "social accommodation" is more accurate and covers a wider range of phenomena, allowing people to coexist with representatives of other ethnocultures, study their traditions and moral values, while preserving their own identity. Social accommodation is considered as a process and result, which involves the coordination of human behavior with environmental conditions, taking into account his previous experience. This process is accompanied by the improvement of acquired skills and the creation of harmony with the external environment. At the present stage, psychological science focuses on the study of various aspects of the individual's accommodation to complex and uncertain living conditions, which is one of the key research topics. At the same time, accommodation in the context of forced resettlement remains poorly studied and requires further scientific development. It is shown that, unlike voluntary migration, which usually improves the social status of a person, forced resettlement is accompanied by a significant decrease in it, loss of property and previous sources of income Forced displacement is characterized by the lack of positive motivation to move and a change in living conditions, under which normal life becomes impossible, and security is under threat without visible prospects for stabilizing the situation. The cognitive component in the structure of social accommodation of forced migrants is identified and investigated. This component includes the processes of awareness and integration of the characteristics of the social environment that contribute to adaptation. The main element of the cognitive component is the ability of forced migrants to assess their own resources in new living conditions and to form key features of their self-image. Such characteristics include the ability to accept themselves, a tolerant attitude towards others, emotional balance, internality, the desire for leadership, as well as both positive and negative manifestations of these features. It is emphasized that intrapersonal adaptability is an important factor in the process of psychological support and correction of the state of forced migrants. This aspect is found in 40% of respondents who demonstrate adaptation and 60% who have not achieved it. Due to the differences between adaptation and accommodation, the ability to internal adaptation in maladapted migrants acts both as a resource and as an obstacle to successful social accommodation. This is due to the fact that social accommodation involves not only adaptation, but also active participation in the life of local communities, taking into account one's own cultural experience and traditions. Despite support from the state and society, the displaced persons note that their level of adaptation remains insufficient. The main problems they name are social isolation, limited contacts with people who are able to understand and support them, language and dialect difficulties, and the lack of a psychological sense of security. The individual-personal component in the structure of social accommodation of internally displaced persons has been identified and investigated. It has been found that representatives of groups with a low level of psychological resilience tend to avoid active problem solving, shift responsibility to external factors, and feel fear of interacting with new communities. Individual priorities aimed at self-realization through specific actions are characterized by an orientation towards values such as "kindness-security-hedonism". This indicates the respondents' social passivity, their tendency to avoid responsible decisions, and their reluctance to actively interact with the external environment in stressful or uncertain conditions. Insufficient inclination to traditional patterns of behavior that could contribute to the prevention of conflicts or their effective resolution, as well as to ensure safety and adaptation to new social conditions, is characteristic of both groups of migrants. Weakness in the ability to critically rethink one’s own views under the influence of objective circumstances was also revealed. Among migrants with a low level of psychological resilience, such traits as emotional instability, impulsivity and low resistance to frustration are observed. This group is characterized by low self-esteem, increased anxiety, a tendency to frequent mood swings, vulnerability and self-doubt, which makes it difficult to correctly understand the motives of others. In interpersonal relationships, such migrants experience difficulties in establishing new contacts, often feel uncomfortable in unfamiliar situations and hesitate in making decisions. They are dependent on the opinions of others and demonstrate social immaturity, succumbing to even minor external pressure. These features are sometimes compensated by manifestations of non-conformity and a desire to emphasize one's own superiority. In contrast, immigrants with a high level of psychological resilience demonstrate openness, sociability and activity in establishing both personal and social connections. They have high social courage, readiness to integrate into new groups and orientation towards cooperation with other people. Such features indicate their stability, developed self-regulation and ability to control emotions and behavior, which helps them maintain internal harmony and self-confidence. This group characterized by emotional maturity. As for intellectual characteristics, migrants with a low level of psychological resilience usually have slow thinking, a lower level of general culture and education, as well as a conservative attitude towards new ideas. At the same time, they have a well-developed imagination. Migrants with a high level of psychological resilience, on the contrary, are distinguished by fast, flexible thinking, high erudition and creative imagination. Significant differences found between these groups in terms of types of accentuations. The group with a low level of psychological resilience is characterized by anxious and demonstrative accentuations, while the group with a high level of resilience is characterized by emotional features. Two main types of behavior of internally displaced persons have been identified: Passive-submissive type: characterized by a lack of resistance and unconditional fulfillment of the demands of the environment, even contrary to one's own desires or beliefs. Individuals of this type often take the role of a victim, expecting sympathy and indulgence. They are sensitive to external control, but after completing tasks, they avoid showing initiative. Independence is not typical for them. Such people demonstrate anxious and emotional accentuation features. Provocative type: characterized by high activity directed at the external environment. They are characterized by manipulative behavior, which performs a protective function and can be expressed in the suppression of traumatic or unpleasant experiences. Representatives of this type often have hyperthymic and demonstrative accentuation features. It has been empirically confirmed that in IDPs with low psychological resilience, who have a weak or average strength of the nervous system, under conditions of strong stimuli, especially under intense stress, a “braking” effect quickly occurs, which reduces the effectiveness of their reactions. In everyday life, despite the weakness of the nervous system, they show greater resistance to monotonous stimuli. The level of hope, as a component of an optimistic or pessimistic approach to life, is higher in IDPs with high psychological resilience. They perceive their successes as a stable reality, and consider failures to be temporary and due to specific circumstances. The tendency to search and stereotyped activity is much more pronounced in IDPs with high psychological resilience. In contrast, the group with low resilience demonstrates a passive attitude or chaotic (panic) activity. The behavioral component in the structure of social accommodation of IDPs was separately identified and analyzed. Regarding behavioral strategies, internally displaced persons with a high level of psychological resilience demonstrate mainly effective coping strategies. In the group with low psychological resilience, relatively effective approaches such as passive cooperation are more common, and emotional release and submission dominate among less productive strategies. It has been established that social accommodation is significantly more pronounced in internally displaced persons with high psychological resilience. Methodological recommendations are made taking into account the peculiarities of social accommodation of internally displaced persons. The main methods of recommended work with internally displaced persons include: game techniques that contribute to the disclosure of the creative potential of participants, psychoeducational approaches that ensure awareness of one's own emotions and behavior, art therapy techniques that help reduce psychological stress, group interaction methods aimed at engaging in active participation in group processes. The expected results of corrective intervention include: improving the emotional state of internally displaced persons, developing effective communication skills, increasing the level of self-confidence and self-esteem, forming social ties both between internally displaced persons and with local communities, and increasing the level of adaptation to the new environment. Psychologists and social workers were provided with methodological advice on the development of social accommodation of internally displaced persons: conducting regular monitoring of the needs of the group and making adjustments to social programs, maintaining a favorable atmosphere in groups of internally displaced persons, involving them in discussing current community issues and making decisions. Prospects for further research are to develop an integrated indicator of social accommodation and create methodological tools for its assessment.ukсоціальна акомодаціявимушені переселенцікогнітивний компонентіндивідуально-особистісний компонентповедінковий компонентвластивості особистостіакцентуації характерусила нервової системиоптимізмальтруїзм-егоїзмпошукова активністькопінг-стратегіїжиттєстійкістьособистісні ресурсипсихологічне благополуччяsocial accommodationinternally displaced personscognitive componentindividual-personal componentbehavioral componentpersonality traitscharacter accentuationsstrength of the nervous systemoptimismaltruism-egoismsearch activitycoping strategiesresiliencepersonal resourcespsychological well-being053 ПсихологіяThesis159.9:316.4 (043.5)