Шекк, Павло ВолодимировичБургаз, Марина ІванівнаShekk, Pavlo V.Burhaz, Maryna I.2026-01-022026-01-022025Шекк П. В. Традиційні об’єкти марикультури в Одеському регіоні, перспективи і методи їх культивування / П. В. Шекк, М. І. Бургаз // Сучасний стан та перспективи розвитку аквакультури Одеського регіону в умовах кліматичних змін (Частина 1) [Електронний ресурс] : кол. монографія / заг. ред. П. В. Шекк, М. І. Бургаз, М. Г. Сербов, Т. І. Матвієнко, О. М. Соборова, А. І. Лічна, Р. В. Сидорак, К. І. Безик. – Електрон. текст. дані (1 файл : 2,3 МБ). – Одеса : Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, 2025. – Розд. 10. – С. 130–139.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/43355На даний час більшість причорноморських лиманів і лагун, що давали в недавньому минулому тисячі тонн делікатесної товарної риби, втратили своє рибогосподарське значення. Причини цього різні. Лиман Сасик перетворений на водосховище для зрошувальної системи Дунай–Дніпро, що не відбулося. На Сухому та Григорівському лиманах побудовано великі морські порти. Лимани Тузловської групи, озера Малий Сасик та Дженшейське увійшли до складу Тузловського національного природного парку і практично втратили своє рибогосподарське значення через недосконалість чинного законодавства. Така ж доля спіткала і Тилігульський лиман, на якому сьогодні функціонує Тилігульський ландшафтний парк. Втратив зв’язок з морем Великий Аджалицький лиман, перетворений на водойму-накопичувач недоочищених господарсько-побутових стоків м. Одеси, як і Хаджибейський лиман. Таким чином, втрачені більш ніж 150 тис. га нагульних площ, які раніше успішно використовувалися в Одеському регіоні для пасовищної марикультури кефалі, камбали глоси і бичків, що давали в окремі роки понад 1,5 тис. т делікатесної риби. Сьогодні в режимі кефалево-вирощувального господарства функціонує, мабуть, лише один Шаболатський лиман (3 тис. га). Таким чином, втрати регіону в якісній та дешевій (пасовищне вирощування передбачає використання природної кормової бази водойм) продукції марикультури величезні. Неможливість використання природних водойм змушує рибну промисловість шукати альтернативні шляхи забезпечення населення такими необхідними водними біоресурсами. Як було показано вище, це може бути вирощування гідробіонтів у ставках, басейнах, садках і системах з оборотним водозабезпеченням (УЗВ). Традиційні об’єкти марикультури для Одеського регіону – це чорноморські кефалі: гостроніс, лобань та сингіль, вселенець – кефаль піленгас, камбала глоса, камбала калкан, бичок кругляк та бичок жаб’ячеголовий. Технології штучного розведення цих видів та методи їх контрольованого вирощування в садках, ставках, басейнах та УЗВ, розроблені ще в 70–90-х роках минулого століття, пройшли виробничу перевірку та впровадження у промислове виробництво.ukаквакультурамарикультураводні біоресурситрадиційні об’єкти марикультуритехнології штучного розведенняпасовищне кефалівництвокефалевіMugilidaeЧорне моребичок круглякNeogobius melanostomusбичок жаб’ячеголовий (мартовик)Mesogobius batrachocephalusкамбала калканPsetta maeoticaкамбала глосаPlatichthys flesus luscusкефаль піленгасPlaniliza haematocheilusОдеський регіонBook chapter