Яковенко, Денис Сергійович2018-05-032018-05-032017Яковенко, Д. С. Регіональна екологічна мережа Одещини: особливості формування та территоріальна організація = Odesa Regional Ecological Network: features of formation and territori organizational : дипломна робота магістра / Д. С. Яковенко ; наук. кер. А. М. Шашеро ; ОНУ ім. І.І. Мечникова, Геолого-геогр. ф-т, Каф. економічної та соціальної географії і туризму . – Одеса, 2017 . – 75 с.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/14388До кінця ХХ ст. проблеми екологічної безпеки регіонів і країн намагались розв'язати все більш докладним моніторингом джерел і ареалів техногенних навантажень на довкілля та їх регламентацією і нормуванням. Додатково використовувався показник частки природно-заповідного фонду (ПЗФ). В Україні була прийнята відповідна норма: об'єкти й території ПЗФ повинні складати не менше 5% загальної території (цей показник відповідав пересічному на той час рівню природоохоронних територій у світі ). Вважалось, що регіони, які ведуть якісний моніторинг всіляких забруднень і регламентують їх, а також мають ПЗФ на рівні 5% території, ведуть правильну екологічну політику і достатньою мірою формують свою екологічну безпеку. Наприкінці ХХ ст. у розумінні цієї проблеми з'явився новий чинник – краща чи гірша планувальна організація території, зокрема наявність чи відсутність природного каркасу екологічної безпеки території у формі екологічної мережі. Одночасно планування території має на меті більш раціонально й збалансовано розподіляти різні види господарської діяльності, обґрунтовувати екологічно безпечне розселення населення та розміщення виробництва. Певний досвід планування території має вітчизняна географія. Починаючи з 1930-х років розроблялись схеми районного планування (районної планіровки) найбільш проблемних територій – приміських зон великих міст, міських агломерацій і т.д. Але досвіду планування великих регіонів і міст вітчизняні географи не мають.other6.040104 географіяелементиекологічна мережаоб’єктOther