Саєнко, Валентина ПавлівнаСаенко, Валентина ПавловнаSaienko, Valentyna P.2018-10-292018-10-292012Рідний крайhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/19304Так індивідуально, суб’єктивно і водночас об’єктивно, мудро оцінював Борис Нечерда своє бачення складної і багатоликої проблеми взаємопорозуміння з читачами й інтерпретаторами, той зворотний зв’язок, постійний діалог, без якого кожній зі сторін доводиться сутужно в колі життя і мистецтва. Звичайно, тут багато гіркоти, як у всякому спілкуванні, чимало не- порозумінь, без яких ніщо не обходиться. Але ще древні мудро покладалися на час, який усе правильно розсудить, поставить на свої місця, дріб’язкове відкине, а посутнє розгляне через мікроскоп непоспішливого аналізу, підніметься сходинками узагальнень до синтезу і контексту, врівноваживши на терезах сучасності вартісне і знакове, живе і повнокровне в анналах історії літератури. Сподіваємося, що так станеться і з творчістю Бориса Нечерди. Здається, наша наука підійшла до тієї межі, коли слід, не поспішаючи, поспішати це робити, щоб жодне явище не пройшло непоміченим чи викривленим у дзеркалі національної культури, в осягненні літературного процесу ХХ століття і межі тисячоліть.ukБорис Нечердатворчістькритичний дискурсArticle