Райхерт, Костянтин ВільгельмовичRaikhert, Kostiantyn V.Райхерт, Константин Вильгельмович2022-01-202022-01-2020211-і Верниковські читання (2021) : матеріали наук. читань пам’яті М. Верникова. – Одеса : ОНУ, 2021.https://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/32331У 1926 році англійський філософ Алан Норт Вайтгед зауважив, що «теорія індукції – це відчай філософії, але вся наша діяльність ґрунтується на ній» [1, p. 35], та інший англійський філософ Чарлі Данбар Броуд висловив думку, що «індукція є все ще славою науки та скандалом філософії» [2, p. 143]. Наведені думки відсвічують філософську проблему, автором якої був Девід Г’юм, а саме так звану «проблему індукції»: «Усі висновки з досвіду припускають, як свою основу, що майбутнє буде подібним до минулого та що подібні сили будуть поєднуватися з подібними розумними якостями. Якщо є підозра, що хід природи може змінитися та що минуле не може бути правилом для майбутнього, весь досвід стає марним і не може привести до ніякого висновку чи наслідку. Тому неможливо, щоб будь-які аргументи з досвіду були спроможними довести цю подібність минулого до майбутнього, бо всі ці аргументи ґрунтуються на припущенні цієї подібності» [ukпроблемадедукціявиправленняArticle