Колісниченко, Анатолій Іванович2018-08-212018-08-212002Історико-літературний журналhttps://dspace.onu.edu.ua/handle/123456789/18424І нині, як і в часи Дмитра Чижевського, коли модернізм агресивно й глобально завойовував культуру за культурою, неабиякий інтерес складають так звані “перехідні епохи” або “стани”, себто, оті, надзвичайно складні й мало обсервовані моменти генези літератури: від методу - до методу, від напрямку, в горнилі котрого зусиллями таланту або ж цілої генерації (розстріляне відродження, шестидесятники, покоління 80-90-х рр.) народжується, підчас в хаосно-лабіринтних бунтах та в опозиційних станах напрямок новітній, незнаний і зблизька - ледве розпізнаний... Про такі “моменти” розвою літератури навіть Д.Чижевський говорить досить невизначено, звісно ж, що в причину їх неймовірної складності: “Це якраз “початки” якогось нового стилю, нової течії, напрямку, школи тощо. Зародження певного культурного явища вимагає у ваги .ukЮ. АндруховичпостмодернізмДмитро ЧижевськийкультураArticle