Концепт «времена года» в художественной картине мира А. С. Пушкина
Вантажиться...
Дата
2014
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Астропринт
Анотація
В статье представлен лингвокогнитивный анализ концепта «времена в языковой картине мира А. С. Пушкина. Исходными являются теоретические понятия антропоцентрической научной парадигмы о языке как средстве концептуализации, рационализации и репрезентации человеческого опыта. Исследуемый концепт рассматривается как фрагмент художественной картины мира гениальной языковой личности. Концепт квалифицируется как мыслительная категория, выявление которой возможно только благодаря языковой объективации, а художественная картина мира — как мировоззренческая система, особый склад мировидения, особый характер прочтения действительности. Внимание к временам года в творчестве А. С. Пушкина стимулировано его идеей о том, что «климат, образ правления, вера дают каждому народу особенную физиономию, которая более или менее отражается в зеркале поэзии». Концепт «времена представлен в статье как комплексная
структура, состоящая из четырёх субконцептов, обладающих совокупностью понятийных, перцептивно-образных и личностно-оценочных компонентов. Принципом организации семантического пространства данного концепта в творческом наследии А. С. Пушкина является двойная бинарная оппозиция — общенародная и индивидуально-авторская. Отбор признаков, оценок и их презентация отражает русские национальные и индивидуально-авторские эстетические интенции.
Стаття представляє лінгвокогнітивний аспект концепту «пори року» у мовній картині О. С. Пушкіна. Вихідними є теоретичні поняття антропоцентричної наукової парадигми про мову як про засіб концептуалізації, раціоналізації та репре¬зентації людського досвіду. Концепт, що досліджується, розглядається як фрагмент художньої картини світу геніальної мовної особистості. Концепт кваліфікується як мисленнєва категорія, виявлення якої можливе лише завдяки мовній об’єктивації, а художня картина світу — як світоглядна система, особливий склад світосприйняття, особливий характер читання дійсності. Увага до пір року у творчості О. С. Пушкіна стимульована його ідеєю про те, що «клімат, вид правління, віра дають кожному народу його особливу фізіономію, яка більш чи менш відображається у дзеркалі поезії». Концепт «пори року» подано у статті як комплексну структуру, що складається з чотирьох субконцептів, які мають сукупність поняттєвих, перцептивно-образних та особистісно-оцінних компонентів. Принципом організації семантичного простору цього концепту у творчій спадщині О. С. Пушкіна є подвійна бінарна опозиція — загальнонародна та індивідуально-авторська. Відбір ознак, оцінок та їх презентація від¬дзеркалюють російські національні та індивідуально-авторські естетичні інтенції.
This article presents the linguo-cognitive analysis of the four seasons’ concept in the Alexander Pushkin’s works. The basis is the theory of the anthropocentric scientific language paradigm as a human’s experience tool of conceptualization and rationalization. The mentioned concept is a fragment of a great person’s artistic worldview. This concept has been qualified as a cogitative category, its detection is possible only due to lingual activation; and the artistic worldview as a worldview system, a unique way to watch the world, a special sense of reality perception. Pushkin pays a special attention to seasons in his creative work due to the following idea: «the climate, the kind of reign and religion give a special physiognomy to each folk and this physiognomy is more or less reflected in a poetry mirror». The seasons’ concept has been presented in this article as a composite structure consisting of four subconcepts, which characterized as a set of notional, perceptive-image and personally-attitudinal components. The main principle is dual binary opposition — a common-folk one and author’s personal one. The selection of features, appreciations, presentation displays the Russian national and author’s individual esthetic intents.
Стаття представляє лінгвокогнітивний аспект концепту «пори року» у мовній картині О. С. Пушкіна. Вихідними є теоретичні поняття антропоцентричної наукової парадигми про мову як про засіб концептуалізації, раціоналізації та репре¬зентації людського досвіду. Концепт, що досліджується, розглядається як фрагмент художньої картини світу геніальної мовної особистості. Концепт кваліфікується як мисленнєва категорія, виявлення якої можливе лише завдяки мовній об’єктивації, а художня картина світу — як світоглядна система, особливий склад світосприйняття, особливий характер читання дійсності. Увага до пір року у творчості О. С. Пушкіна стимульована його ідеєю про те, що «клімат, вид правління, віра дають кожному народу його особливу фізіономію, яка більш чи менш відображається у дзеркалі поезії». Концепт «пори року» подано у статті як комплексну структуру, що складається з чотирьох субконцептів, які мають сукупність поняттєвих, перцептивно-образних та особистісно-оцінних компонентів. Принципом організації семантичного простору цього концепту у творчій спадщині О. С. Пушкіна є подвійна бінарна опозиція — загальнонародна та індивідуально-авторська. Відбір ознак, оцінок та їх презентація від¬дзеркалюють російські національні та індивідуально-авторські естетичні інтенції.
This article presents the linguo-cognitive analysis of the four seasons’ concept in the Alexander Pushkin’s works. The basis is the theory of the anthropocentric scientific language paradigm as a human’s experience tool of conceptualization and rationalization. The mentioned concept is a fragment of a great person’s artistic worldview. This concept has been qualified as a cogitative category, its detection is possible only due to lingual activation; and the artistic worldview as a worldview system, a unique way to watch the world, a special sense of reality perception. Pushkin pays a special attention to seasons in his creative work due to the following idea: «the climate, the kind of reign and religion give a special physiognomy to each folk and this physiognomy is more or less reflected in a poetry mirror». The seasons’ concept has been presented in this article as a composite structure consisting of four subconcepts, which characterized as a set of notional, perceptive-image and personally-attitudinal components. The main principle is dual binary opposition — a common-folk one and author’s personal one. The selection of features, appreciations, presentation displays the Russian national and author’s individual esthetic intents.
Опис
Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства / ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: Астропринт, 2014.
Ключові слова
концепт, время года, художественная картина мира, когнитивный признак, репрезентанты, семантическая оппозиция, пори року, художня картина світу, когнітивна ознака, репрезентанти, семантична опозиція, concept, the four seasons, artistic worldview, cognitive feature, représentants, semantic opposition
Бібліографічний опис
Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства