Українські звуки і та и: дві фонеми чи одна?
Альтернативна назва
Вантажиться...
Дата
1995
Автори
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Українське мовознавство в своєму розвитку знає цілу плеяду блискучих, прекрасних фонетистів, але практично не знає, на жаль, фонологів такого рівня. Це, власне, є головною причиною того, що в українській фонології ще від часів Олени Курило закоренилися засади Ленінградської фонологічної ніколи (ЛФШ). Ця школа явно найближча для фонетиста, бо вважає різні звуки різними фонемами. Скажімо, у рос. [гот] - [годы] маємо фонеми [т] і [д], бо так вимовляється. Але фактично не береться до уваги, що ці дві “фонеми” виконують однакову функцію, виділяючи корінь год- і знаходячись у типовому позиційному чергуванні: дзвінкі приголосні в російській мові в кінці слова оглушуються. Саме функцію і позицію, а не звучання, кладе в основу виділення фонем Московська фонологічна школа (МФШ), яка незрівнянно краще — саме у фонологічному, а не фонетичному ключі — розв’язує питання про фонему.
Опис
Ключові слова
“фонеми”, фонолог, корінь, дзвінкі приголосні
Бібліографічний опис
Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства