Жанрова самосвідомість роману
Вантажиться...
Дата
1997
Автори
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
Стало традиційним визначальними жанровими ознаками
роману вважати його відкритість у процесуально незавершену
дійсність, перебування у зоні гарячого контакту
із сучасністю. І цим якось ніби вичерпується Бахтінська
формула роману. А тим часом її автор у запропонованій
методології дослідження роману смисл цієї жанрової при-
кметності розкривав у процесі з’ясування системи романних
жанроутворів. Визнаючи домінантою роману особливу
зону побудови літературного образу, “а саме зону максимального
контакту з сучасністю”, М. Бахтін звернувся до
передісторії романного слова і серед визначальних жанро-
творчих факторів помітив сміх, той сміх, що “знищує
страх і пієтет перед предметом, перед світом, робить його
предметом фамільярного контакту і тим готує абсолютно
вільне дослідження його” [1, 411]. Звідси й тональність
пафосу контакту роману із сучасною дійсністю — висміювання
її, пародіювання, травестування. Цей критицизм
(і самокритичність) роману проявляється і в його ставленні
до інших жанрів — їх він також пародіює, витісняє,
вводить у свою власну структуру, переінакшує.
Опис
Ключові слова
жанрова самосвідомість, роман
Бібліографічний опис
Проблеми сучасного літературознавства = The problems of contemporary literary studies