Психологічна структура часової компетентності як основа особистого та професійного успіху
Вантажиться...
Дата
2023
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 053 Психологія – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова (м. Одеса), 2023.
Дисертацію присвячено дослідженню психологічної структури часової
компетентності.
Здійснено теоретичний аналіз проблеми компетентнісного підходу до
вивчення особистості та часової компетентності, виявлено основні підходи до її вивчення у вітчизняній та зарубіжній психологічній науці.
Констатовано, що концепція компетентнісного підходу сприяє
досягненню високих результатів у різних сферах життєдіяльності, полегшує перехід від традиційних норм оцінювання особистості до інноваційного погляду на успішність її професійного, соціального та особистого життя.
Показано, що в українській та зарубіжній психології склалися наукові
традиції вивчення часової компетентності особистості, серед яких особливе місце займають віковий, особистісний та професійний підходи.
За критерієм часової перспективи виявлено дві групи респондентів.
Першу групи склали особи, орієнтовані на майбутнє, їхня поведінка
визначається прагненнями до цілей і винагород майбутнього, плануванням досягнень майбутніх цілей. Друга група представлена особами, налаштованими на минуле та сьогодення, які живуть теперішнім, спрямовані на безвідкладне задоволення потреб, але приймають минуле зі всіма помилками та спогадами.
В контексті компетентнісного підходу часова компетентність
розглядається як інтегрально-системна властивість особистості, яка
орієнтована у своїй активності на часову розгортку, здатна керувати собою в часовому континуумі та проявляється в ситуаціях соціалізації (професійна діяльність, усвідомлена самоорганізація в часі, адаптація до чинників часу), а структурно складається з двох рівнів: процесуального, інструментального та часової перспективи як підґрунтя. Процесуальний рівень містить в собі стратегічний компонент (принципи загальної побудови глобальних життєвих планів, мотиваційна спрямованість), інструментальний рівень складається з трьох компонентів: рефлексивно-оцінного (креативність, особистісна та онтогенетична рефлексивність), операційного (динаміка намірів, рівні домагань,) та конкретно-ситуативного (цілепокладання, планування діяльності та її наслідків).
Результатом розвитку часової компетентності з урахуванням її структурних компонентів є здатність особистості оперативно включатися у події соціального життя, сформованість соціальної адаптованості та задоволеності життям.
Виділено чотири групи респондентів, які мають специфічні особливості часової компетентності. До першої групи з високим рівнем розвитку часової компетентності увійшли 30% загальної вибірки. Ці особи чітко усвідомлюють необхідність організації власного часу та мотивації
виконання поставлених задач у встановлені терміни, розуміють актуальність упорядкування власних справ у часі, необхідність планування часу, ставлять перед собою стратегічні життєві цілі та прагнуть їх досягти. За будь-яких обставин вони прагнуть виконати запланований обсяг роботи до визначеного терміну. До другої групи з припустимим рівнем розвитку часової компетентності увійшли 37% загальної вибірки з високим та середнім рівнем усвідомлення організації власного часу, з середнім рівнями мотиваційної спрямованості на виконання завдання до встановленого терміну. Цим особам властива усвідомленість важливості чинника часу в професійному та особистому житті. Але їхні плани можуть бути не завжди цілком опрацьовані та продумані, не чітко прив'язані до часових параметрів життєдіяльності.
Респонденти цього типу не завжди мотивовані на своєчасність, запізнення для них є прийнятним явищем. До третьої групи з задовільним рівнем розвитку часової компетентності увійшли 24% загальної вибірки. Особи цього типу мають низький та середній рівень усвідомлення необхідності організації часу за високої мотиваційної спрямованості на надання обсягу роботи до встановленого терміну, не вибудовують перспективних планів і не впорядковують події свого життя, але прагнуть усі оперативні справи здійснювати своєчасно та надавати результати до терміну. До четвертої групи з низьким рівнем розвитку часової компетентності були включені 9% загальної вибірки, які мають низькі рівні усвідомленості необхідності організації часу та мотивації. Представники цієї групи не організовують свій час, живуть, не виділяючи пріоритетних подій, спираючись на везіння та випадок, своєчасність виконання поставлених задач для них не є важливим
показником успішності в професійній діяльності та особистому житті.
Досліджено процесуальний рівень часової компетентності, ядро якого
складає стратегічний компонент (принципи загальної побудови глобальних життєвих планів, сенсожиттєві орієнтації особистості, життєстійкість, цінність досягнень та загальна часова перспектива як результат розвиненої часової компетентності). Респонденти з розвиненою часовою компетентністю сприймають своє життя як спосіб набуття досвіду та готові до цього через власні помилки та перемоги. За чинниками часової перспективи констатовано тенденцію щодо слабкої спрямованості у майбутнє, але сформований механізм причино-наслідкових зв’язків змушує респондентів відповідально ставитися до можливих наслідків у майбутньому, не застрягати на рівні сьогоденного буття.
Досліджено інструментальний рівень часової компетентності особистості, ядро якого складають: рефлексивно-оцінний (онтогенетична та професійна рефлексивність), операційний та конкретно-ситуативний
компоненти. Рефлексивно-оцінний компонент в структурі часової компетентності дозволяє свідомо контролювати наслідки власної діяльності та рівень особистого розвитку, сформованість таких якостей, як креативність, ініціативність, спрямованість на співробітництво, впевненість у собі, здатність аналізувати та передбачувати події життя, критичне та інноваційне рефлексування та прогнозування результатів діяльності та професійно важливих компетенцій.
Констатовано на статистично значущому рівні підвищення таких показників професійної рефлексивності як важливого показника часової
компетентності особистості, як-от: рефлексія майбутньої діяльності (р<0,05), рефлексія спілкування і взаємодії з оточуючими (р<0,05) та загальний показник професійної рефлексії (р < 0,05). Припущено, що респонденти з розвиненою часовою компетентністю при виборі стратегії професійної поведінки в змозі аналізувати не тільки власну діяльність, але й вчинки інших людей, здатні виявляти причини та наслідки власних дій у часовій розгортці – як в минулому, такі в реальному часі та в майбутньому. Вони можуть обмірковувати свою діяльність, ретельно її панувати та прогнозувати можливі наслідки. Значення загального показника онтогенетичної рефлексії довели, що в групі респондентів розвинена здатність аналізувати власні вчинки, які вони скоювали в минулому та в сьогоденні, в реальному часі, розкривати для себе причини та наслідки прийнятих рішень та у майбутньому користуватися
результатами здобутого досвіду, що дозволило зробити висновок про
розвинений рефлексивно-оцінний компонент інструментального рівню в
структурі часової компетентності Операційний (стійкість намірів) та конкретно-ситуативний (особливості мотивації, ступінь ситуативної корекції поведінки) компоненти в структурі часової компетентності, що характеризують загальну часову перспективу особистості.
Запропонована схема вивчення часової перспективи в залежності наступних виборів від успішності попередніх проб. Варіативність часової
перспективи після неуспіху істотно вища: досліджуваний може висловлювати намір підвищити претензії незважаючи на неуспіх (майбутнє), повторити спробу вирішити те саме завдання (сьогодення) чи знизити претензії, повернутися назад, на нижчий рівень (минуле). Запропонована система параметрів представляє такі особливості часової перспективи особистості, як її динамічність, особливості стратегії, стійкість, схильність до емоційної корекції, а також дозволяє виділити фактори її ситуативної динаміки. За результатами дослідження ступеня розвиненості операційного та конкретно-ситуативного компонентів часової компетентності виявлено три основні способи ситуативної побудови та функціонування часової перспективи особистості. Ці види часової перспективи відрізняються за параметрами часової стійкості, схильності до емоційної деформації, залежності від успіху/неуспіху, ступеня ситуативної корекції. Параметри побудови часової перспективи виявили кореляцію з мотиваційними особливостями суб'єкта, рівнем його домагань та досягнень. Показано, що в залежності від типу мотивації суб'єкта формуються індивідуальні особливості часової перспективи особистості. Так, залежність від типу мотивації виявляє такий параметр часової перспективи особистості, як деформація наміру з боку безпосередньо-емоційного переживання результату своєї діяльності. Ця деформація проявляється у розбіжності передбачуваного та реального виборів. Найбільш явно така розбіжність спостерігається у досліджуваних з мотивацією уникнення неуспіху і самоствердження і трохи меншою мірою у досліджуваних з мотивацією досягнення.
Підтверджено, що формування часової компетентності набуває особливого значення для професійного та особистісного становлення
особистості, оскільки сучасне суспільство потребує спеціалістів з
розвиненою самоорганізацією, спроможних продуктивно діяти в умовах
дефіциту часу, в особливих ситуаціях. Саме тому сьогодні часова
компетентність розглядається не просто як особистісна властивість, але й як одна з соціально значимих характеристик людини, здатної спрямовувати свою активність, цілі та прагнення у майбутнє. Формувальна робота з розвитку часової компетентності має здійснюватися з урахуванням її особистісного походження, що проявляється у конкретній соціальній ситуації. Тому для розвитку часової компетентності важливо спиратися на механізми соціалізації як підґрунтя засвоєння індивідом соціального досвіду, усвідомлення необхідності самоорганізації в часі та адаптації до нових часових викликів діяльності. Пропонована процедура тренінгу часової компетентності містить три основні етапи: організаційний, ознайомчий та діагностично - коректувальний. В ході роботи учасники тренінгової групи опрацьовують наступні блоки питань, які мають відношення до часової компетентності: підвищення самооцінки, впевненості в собі, рівня домагань; уміння нестандартно мислити; підвищення пошукової активності, орієнтація
на активну життєву позицію. формування елементів індивідуального
таймменеджменту як здатності організовувати свій часовий простір таким чином, щоб вчасно робити всі справи.
Перспективи подальших наукових розвідок полягають у виявленні шляхів формування окремих елементів часової компетентності в умовах
професійної діяльності.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 053 Psychology - Odesa National I. I. Mechnikov University (Odesa), 2023. The dissertation is devoted to the study of the psychological structure of temporal competence. A theoretical analysis of the problem of the competence approach to the study of personality and temporal competence was carried out, the main approaches to its study in domestic and foreign psychological science were revealed. It was established that the concept of the competence approach contributes to achieving high results in various spheres of life, facilitates the transition from traditional standards of personal assessment to an innovative view of the success of his professional, social and personal life. It is shown that in Ukrainian and foreign psychology, scientific traditions of studying the temporal competence of an individual have developed, among which age, personal and professional approaches occupy a special place. According to the criterion of time perspective, two groups of respondents were identified. The first group consists of future-oriented individuals, their behavior is determined by striving for future goals and rewards, planning to achieve future goals. The second group is represented by individuals who are focused on the past and the present, who live in the present, are focused on immediate satisfaction of needs, but accept the past with all its mistakes and memories. In the context of the competence approach, temporal competence is considered as an integral and systemic property of an individual, which is oriented in its activity to the time sweep, is able to manage itself in the time continuum and manifests itself in socialization situations (professional activity, conscious selforganization in time, adaptation to time factors), and structurally consists of two levels: procedural, instrumental and temporal perspective as a foundation. The procedural level contains a strategic component (principles of the general construction of global life plans, motivational orientation), the instrumental level consists of three components: reflective and evaluative (creativity, personal and ontogenetic reflexivity), operational (dynamics of intentions, levels of harassment), and specifically situational (goal setting, activity planning and its consequences). The result of the development of temporal competence, taking into account its structural components, is the ability of the individual to be quickly included in the events of social life, the formation of social adaptability and life satisfaction. Four groups of respondents who have specific features of temporal competence are identified. The first group with a high level of development of temporal competence included 30% of the total sample. These individuals are clearly aware of the need to organize their own time and motivate them to complete tasks within the set deadlines, understand the importance of organizing their own affairs in time, the need to plan time, set strategic life goals for themselves and strive to achieve them. Under any circumstances, they strive to complete the planned scope of work by the specified deadline. The second group with an acceptable level of development of time competence included 37% of the total sample with a high and medium level of awareness of the organization of their own time, with medium levels of motivational focus on completing the task by the set deadline. These individuals are characterized by an awareness of the importance of the time factor in their professional and personal lives. But their plans may not always be fully worked out and thought out, not clearly tied to the time parameters of life. Respondents of this type are not always motivated by timeliness, being late is an acceptable phenomenon for them. The third group with a satisfactory level of development of temporal competence included 24% of the total sample. Individuals of this type have a low and medium level of awareness of the need to organize time with a high motivational focus on providing the scope of work by the set deadline, do not make long-term plans and do not organize the events of their lives, but strive to carry out all operational matters in a timely manner and provide results by the deadline. The fourth group with a low level of development of time competence included 9% of the total sample, who have low levels of awareness of the need to organize time and motivation. Representatives of this group do not organize their time, they live without prioritizing events, relying on luck and chance, the timeliness of completing tasks for them is not an important indicator of success in their professional activities and personal life. The procedural level of time competence, the core of which is the strategic component (principles of the general construction of global life plans, meaningful life orientations of the individual, vitality, the value of achievements and the general time perspective as a result of developed time competence) has been studied. Respondents with developed temporal competence perceive their life as a way of gaining experience and are ready for it through their own mistakes and victories. According to the factors of the time perspective, a tendency towards a weak focus on the future has been established, but the formed mechanism of cause-and-effect relationships forces the respondents to take a responsible attitude to possible consequences in the future, not to get stuck at the level of the present existence. The instrumental level of a person's temporal competence was studied, the core of which consists of: reflexive-evaluative (ontogenetic and professional reflexivity), operational and concrete-situational components. The reflective-evaluative component in the structure of temporal competence allows you to consciously control the consequences of your own activities and the level of personal development, the formation of such qualities as creativity, initiative, focus on cooperation, self-confidence, the ability to analyze and predict life events, critical and innovative reflection and forecasting of results activities and professionally important competencies. A statistically significant increase in such indicators of professional reflexivity as an important indicator of a person's temporal competence was found, such as: reflection on future activities (р<0.05), reflection on communication and interaction with others (р<0.05) and the general indicator of professional reflection (p < 0.05). It is assumed that respondents with developed temporal competence when choosing a strategy of professional behavior are able to analyze not only their own activities, but also the actions of other people, are able to identify the causes and consequences of their own actions in a temporal sweep - both in the past, in real time and in the future. They can think about their activities, carefully control them and predict possible consequences. The values of the general indicator of ontogenetic reflection proved that the group of respondents developed the ability to analyze their own actions, which they committed in the past and in the present, in real time, to reveal to themselves the reasons and consequences of the decisions made, and to use the results of the acquired experience in the future, which allowed us to draw a conclusion about the developed reflexive-evaluative component of the instrumental level in the structure of temporal competence Operational (stability of intentions) and concretely situational (features of motivation, degree of situational correction of behavior) components in the structure of temporal competence characterizing the general temporal perspective of an individual. This is a scheme for studying the time perspective depending on the success of the previous elections in the next elections. The variability of the time perspective after failure is significantly higher: the subject may express the intention to increase claims despite failure (future), repeat an attempt to solve the same task (present) or reduce claims, return to a lower level (past). The proposed system of parameters represents such features of the personality's temporal perspective as its dynamism, strategy features, stability, propensity for emotional correction, and also allows identifying the factors of its situational dynamics. According to the results of the study of the degree of development of the operational and concrete situational components of time competence, three main methods of situational construction and functioning of the time perspective of the individual were revealed. These types of time perspective differ in terms of time stability, susceptibility to emotional deformation, dependence on success/failure, degree of situational correction. The time perspective construction parameters revealed a correlation with the subject's motivational features, the level of his pursuits and achievements. It is shown that depending on the type of motivation of the subject, individual features of the time perspective of the individual are formed. Thus, the dependence on the type of motivation reveals such a parameter of the time perspective of the individual as the deformation of the intention on the part of the direct emotional experience of the result of one's activity. This deformation is manifested in the discrepancy between the predicted and real elections. Such a discrepancy is most clearly observed in subjects with the motivation of avoiding failure and self-affirmation, and to a slightly lesser extent in those with the motivation of achievement. It has been confirmed that the formation of time competence is of particular importance for the professional and personal development of an individual, since modern society needs specialists with developed selforganization, who are able to act productively in conditions of time shortage, in special situations. That is why today temporal competence is considered not just as a personal property, but also as one of the socially significant characteristics of a person who is able to direct his activity, goals and aspirations into the future. Formative work on the development of temporal competence should be carried out taking into account its personal origin, which is manifested in a specific social situation. Therefore, for the development of time competence, it is important to rely on the mechanisms of socialization as a basis for the individual's assimilation of social experience, awareness of the need for self-organization in time and adaptation to new time challenges of activity. The proposed time competence training procedure includes three main stages: organizational, introductory and diagnostic - corrective. During the work, the participants of the training group work out the following blocks of questions related to temporal competence: increasing self-esteem, self-confidence, level of harassment; the ability to think outside the box; increasing search activity, focusing on an active life position. formation of elements of individual time management as the ability to organize one's time space in such a way as to do all things on time. Prospects for further scientific investigations consist in identifying the ways of formation of individual elements of temporal competence in the conditions of professional activity.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 053 Psychology - Odesa National I. I. Mechnikov University (Odesa), 2023. The dissertation is devoted to the study of the psychological structure of temporal competence. A theoretical analysis of the problem of the competence approach to the study of personality and temporal competence was carried out, the main approaches to its study in domestic and foreign psychological science were revealed. It was established that the concept of the competence approach contributes to achieving high results in various spheres of life, facilitates the transition from traditional standards of personal assessment to an innovative view of the success of his professional, social and personal life. It is shown that in Ukrainian and foreign psychology, scientific traditions of studying the temporal competence of an individual have developed, among which age, personal and professional approaches occupy a special place. According to the criterion of time perspective, two groups of respondents were identified. The first group consists of future-oriented individuals, their behavior is determined by striving for future goals and rewards, planning to achieve future goals. The second group is represented by individuals who are focused on the past and the present, who live in the present, are focused on immediate satisfaction of needs, but accept the past with all its mistakes and memories. In the context of the competence approach, temporal competence is considered as an integral and systemic property of an individual, which is oriented in its activity to the time sweep, is able to manage itself in the time continuum and manifests itself in socialization situations (professional activity, conscious selforganization in time, adaptation to time factors), and structurally consists of two levels: procedural, instrumental and temporal perspective as a foundation. The procedural level contains a strategic component (principles of the general construction of global life plans, motivational orientation), the instrumental level consists of three components: reflective and evaluative (creativity, personal and ontogenetic reflexivity), operational (dynamics of intentions, levels of harassment), and specifically situational (goal setting, activity planning and its consequences). The result of the development of temporal competence, taking into account its structural components, is the ability of the individual to be quickly included in the events of social life, the formation of social adaptability and life satisfaction. Four groups of respondents who have specific features of temporal competence are identified. The first group with a high level of development of temporal competence included 30% of the total sample. These individuals are clearly aware of the need to organize their own time and motivate them to complete tasks within the set deadlines, understand the importance of organizing their own affairs in time, the need to plan time, set strategic life goals for themselves and strive to achieve them. Under any circumstances, they strive to complete the planned scope of work by the specified deadline. The second group with an acceptable level of development of time competence included 37% of the total sample with a high and medium level of awareness of the organization of their own time, with medium levels of motivational focus on completing the task by the set deadline. These individuals are characterized by an awareness of the importance of the time factor in their professional and personal lives. But their plans may not always be fully worked out and thought out, not clearly tied to the time parameters of life. Respondents of this type are not always motivated by timeliness, being late is an acceptable phenomenon for them. The third group with a satisfactory level of development of temporal competence included 24% of the total sample. Individuals of this type have a low and medium level of awareness of the need to organize time with a high motivational focus on providing the scope of work by the set deadline, do not make long-term plans and do not organize the events of their lives, but strive to carry out all operational matters in a timely manner and provide results by the deadline. The fourth group with a low level of development of time competence included 9% of the total sample, who have low levels of awareness of the need to organize time and motivation. Representatives of this group do not organize their time, they live without prioritizing events, relying on luck and chance, the timeliness of completing tasks for them is not an important indicator of success in their professional activities and personal life. The procedural level of time competence, the core of which is the strategic component (principles of the general construction of global life plans, meaningful life orientations of the individual, vitality, the value of achievements and the general time perspective as a result of developed time competence) has been studied. Respondents with developed temporal competence perceive their life as a way of gaining experience and are ready for it through their own mistakes and victories. According to the factors of the time perspective, a tendency towards a weak focus on the future has been established, but the formed mechanism of cause-and-effect relationships forces the respondents to take a responsible attitude to possible consequences in the future, not to get stuck at the level of the present existence. The instrumental level of a person's temporal competence was studied, the core of which consists of: reflexive-evaluative (ontogenetic and professional reflexivity), operational and concrete-situational components. The reflective-evaluative component in the structure of temporal competence allows you to consciously control the consequences of your own activities and the level of personal development, the formation of such qualities as creativity, initiative, focus on cooperation, self-confidence, the ability to analyze and predict life events, critical and innovative reflection and forecasting of results activities and professionally important competencies. A statistically significant increase in such indicators of professional reflexivity as an important indicator of a person's temporal competence was found, such as: reflection on future activities (р<0.05), reflection on communication and interaction with others (р<0.05) and the general indicator of professional reflection (p < 0.05). It is assumed that respondents with developed temporal competence when choosing a strategy of professional behavior are able to analyze not only their own activities, but also the actions of other people, are able to identify the causes and consequences of their own actions in a temporal sweep - both in the past, in real time and in the future. They can think about their activities, carefully control them and predict possible consequences. The values of the general indicator of ontogenetic reflection proved that the group of respondents developed the ability to analyze their own actions, which they committed in the past and in the present, in real time, to reveal to themselves the reasons and consequences of the decisions made, and to use the results of the acquired experience in the future, which allowed us to draw a conclusion about the developed reflexive-evaluative component of the instrumental level in the structure of temporal competence Operational (stability of intentions) and concretely situational (features of motivation, degree of situational correction of behavior) components in the structure of temporal competence characterizing the general temporal perspective of an individual. This is a scheme for studying the time perspective depending on the success of the previous elections in the next elections. The variability of the time perspective after failure is significantly higher: the subject may express the intention to increase claims despite failure (future), repeat an attempt to solve the same task (present) or reduce claims, return to a lower level (past). The proposed system of parameters represents such features of the personality's temporal perspective as its dynamism, strategy features, stability, propensity for emotional correction, and also allows identifying the factors of its situational dynamics. According to the results of the study of the degree of development of the operational and concrete situational components of time competence, three main methods of situational construction and functioning of the time perspective of the individual were revealed. These types of time perspective differ in terms of time stability, susceptibility to emotional deformation, dependence on success/failure, degree of situational correction. The time perspective construction parameters revealed a correlation with the subject's motivational features, the level of his pursuits and achievements. It is shown that depending on the type of motivation of the subject, individual features of the time perspective of the individual are formed. Thus, the dependence on the type of motivation reveals such a parameter of the time perspective of the individual as the deformation of the intention on the part of the direct emotional experience of the result of one's activity. This deformation is manifested in the discrepancy between the predicted and real elections. Such a discrepancy is most clearly observed in subjects with the motivation of avoiding failure and self-affirmation, and to a slightly lesser extent in those with the motivation of achievement. It has been confirmed that the formation of time competence is of particular importance for the professional and personal development of an individual, since modern society needs specialists with developed selforganization, who are able to act productively in conditions of time shortage, in special situations. That is why today temporal competence is considered not just as a personal property, but also as one of the socially significant characteristics of a person who is able to direct his activity, goals and aspirations into the future. Formative work on the development of temporal competence should be carried out taking into account its personal origin, which is manifested in a specific social situation. Therefore, for the development of time competence, it is important to rely on the mechanisms of socialization as a basis for the individual's assimilation of social experience, awareness of the need for self-organization in time and adaptation to new time challenges of activity. The proposed time competence training procedure includes three main stages: organizational, introductory and diagnostic - corrective. During the work, the participants of the training group work out the following blocks of questions related to temporal competence: increasing self-esteem, self-confidence, level of harassment; the ability to think outside the box; increasing search activity, focusing on an active life position. formation of elements of individual time management as the ability to organize one's time space in such a way as to do all things on time. Prospects for further scientific investigations consist in identifying the ways of formation of individual elements of temporal competence in the conditions of professional activity.
Опис
Ключові слова
компетентнісний підхід, особистість, особливості особистості, адаптаційні можливості, успішність особистості, професійний розвиток особистості, процесуальний рівень, інструментальний рівень, цілепокладання, самореалізація, психологічне благополуччя, часова компетентність, психологія часу, часова перспектива, репрезентації часу, competence approach, personality, personality characteristics, adaptation possibilities, personality success, professional development of personality, procedural level, instrumental level, goal setting, self-realization, psychological well-being, temporal competence, psycholgy of time, temporal perspective, representations of time
Бібліографічний опис
Полещук Л. В. Психологічна структура часової компетентності як основа особистого та професійного успіху : дис. … д-ра філос. : спец. 053 «Психологія» галузі 05 «Соціальні та поведінкові науки» / Л. В. Полещук ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. – Одеса, 2023. – 199 с.
DOI
ORCID:
УДК
159.923:159.937.53(043.5)