European initiatives to counter Russian propaganda. The role of Greece and Cyprus
Альтернативна назва
Європейські ініціативи у протидії російській пропаганді. Роль Греції та Кіпру
Вантажиться...
Дата
2026
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
2664-1933
E-ISSN
2664-1941
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
This article examines European efforts to counter Russian propaganda, with a particular focus on Greece and Cyprus as vulnerable actors within the Mediterranean information space. It argues that contemporary international relations are increasingly shaped by information warfare, where digital technologies enable external actors – most notably Russia – to exert influence beyond traditional military domains. Due to historical, cultural, and religious ties with Moscow, as well as internal political and economic challenges, Greece and Cyprus have become susceptible to Russian disinformation campaigns. The study highlights the structural weaknesses in both countries’ responses, including the absence of comprehensive national strategies, limited institutional capacity, and insufficient funding for counter-disinformation initiatives. Although the European Union has developed mechanisms such as coordinated monitoring and response systems, their implementation remains inconsistent at the national level. Civil society actors, including fact-checking organizations, play a role in countering false narratives but lack the resources and public trust necessary for substantial impact. The paper further identifies key vectors of Russian influence, including the exploitation of Orthodox religious ties, manipulation of regional conflicts such as Cyprus–Turkey tensions, and dissemination of targeted disinformation narratives aimed at undermining political leadership and social cohesion. Low levels of digital literacy and fragmented media environments exacerbate the effectiveness of such campaigns. In conclusion, both the EU and its member states are currently ill-equipped to effectively counter Russian propaganda. Addressing this challenge requires a fundamental reconceptualization of information warfare, the development of proactive strategies, increased investment in institutional capacities, and the systematic promotion of media literacy across society.
Ця стаття аналізує європейські зусилля з протидії російській пропаганді, з особливим акцентом на Греції та Кіпрі як вразливих акторах у Середземноморському інформаційному просторі. У ній йдеться про те, що сучасні міжнародні відносини дедалі більше формуються під впливом інформаційної війни, де цифрові технології дають змогу зовнішнім акторам – насамперед Росії – здійснювати вплив поза межами традиційних військових сфер. Через історичні, культурні та релігійні зв’язки з Москвою, а також внутрішні політичні й економічні виклики, Греція та Кіпр стали особливо вразливими до російського інформаційного впливу. Дослідження висвітлює структурні слабкості обох держав, зокрема відсутність комплексних національних стратегій, обмежені інституційні спроможності та недостатнє фінансування ініціатив із протидії дезінформації. Хоча Європейський Союз розробив механізми, такі як скоординовані системи моніторингу та реагування, їхня імплементація залишається непослідовною на національному рівні. Актори громадянського суспільства, зокрема організації з фактчекінгу, відіграють певну роль у протидії фейковим наративам, однак не мають достатніх ресурсів і рівня суспільної довіри для досягнення суттєвого впливу. У статті також визначено ключові вектори російського впливу, зокрема використання православних релігійних зв’язків, маніпулювання регіональними конфліктами, такими як напруженість між Кіпром і Туреччиною, а також поширення цільових дезінформаційних наративів, спрямованих на підрив політичного керівництва та суспільної згуртованості. Низький рівень цифрової грамотності та фрагментоване медійне середовище посилюють ефективність таких кампаній. У висновку зазначається, що як Європейський Союз, так і його держави-члени наразі недостатньо підготовлені для ефективної протидії російській пропаганді. Вирішення цієї проблеми потребує фундаментального переосмислення підходів до інформаційної війни, розробки проактивних стратегій, збільшення інвестицій в інституційні спроможності та системного розвитку медіаграмотності в суспільстві.
Ця стаття аналізує європейські зусилля з протидії російській пропаганді, з особливим акцентом на Греції та Кіпрі як вразливих акторах у Середземноморському інформаційному просторі. У ній йдеться про те, що сучасні міжнародні відносини дедалі більше формуються під впливом інформаційної війни, де цифрові технології дають змогу зовнішнім акторам – насамперед Росії – здійснювати вплив поза межами традиційних військових сфер. Через історичні, культурні та релігійні зв’язки з Москвою, а також внутрішні політичні й економічні виклики, Греція та Кіпр стали особливо вразливими до російського інформаційного впливу. Дослідження висвітлює структурні слабкості обох держав, зокрема відсутність комплексних національних стратегій, обмежені інституційні спроможності та недостатнє фінансування ініціатив із протидії дезінформації. Хоча Європейський Союз розробив механізми, такі як скоординовані системи моніторингу та реагування, їхня імплементація залишається непослідовною на національному рівні. Актори громадянського суспільства, зокрема організації з фактчекінгу, відіграють певну роль у протидії фейковим наративам, однак не мають достатніх ресурсів і рівня суспільної довіри для досягнення суттєвого впливу. У статті також визначено ключові вектори російського впливу, зокрема використання православних релігійних зв’язків, маніпулювання регіональними конфліктами, такими як напруженість між Кіпром і Туреччиною, а також поширення цільових дезінформаційних наративів, спрямованих на підрив політичного керівництва та суспільної згуртованості. Низький рівень цифрової грамотності та фрагментоване медійне середовище посилюють ефективність таких кампаній. У висновку зазначається, що як Європейський Союз, так і його держави-члени наразі недостатньо підготовлені для ефективної протидії російській пропаганді. Вирішення цієї проблеми потребує фундаментального переосмислення підходів до інформаційної війни, розробки проактивних стратегій, збільшення інвестицій в інституційні спроможності та системного розвитку медіаграмотності в суспільстві.
Опис
Ключові слова
Russia, Greece, Cyprus, propaganda, disinformation, Росія, Греція, Кіпр, пропаганда, дезінформація
Бібліографічний опис
Cherepenko Ye. European initiatives to counter Russian propaganda. The role of Greece and Cyprus. Соціально-політичні студії [Електронний ресурс] : наук. альм. : пр. молод. науковців [Науки : політологія, соціологія, історія, економіка] / ОНУ імені І. І. Мечникова, ф-т міжнар. відносин, політології та соціології. Електрон. текст. дані (1 файл : 3,6 МБ). Одеса : ОНУ імені І. І. Мечникова, 2026. № 10. С. 119–122.
DOI
ORCID:
УДК
327.39:061.1ЄС](470+571):316.774