Український гідрометеорологічний журнал
Постійне посилання зібрання
ISSN 2311-0902
eISSN 2616-7271
eISSN 2616-7271
Науковий журнал «Український гідрометеорологічний журнал» видається з 2005 року. В журналі публікуються нові результати теоретичних та експериментальних наукових досліджень, огляди сучасного стану вирішення проблем за напрямками «Гідрометеорологія» (розділи: метеорологія і кліматологія; агрометеорологія; гідрологія суші, водні ресурси, гідрохімія; океанологія), «Конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів» спеціальності «Науки про Землю», а також «Екологічні аспекти природокористування» спеціальності «Екологія».
Сайт видання: https://uhmj.org.ua/
Переглянути
Нові надходження
Документ Застосування статистичних методів при управлінні якістю річкових вод згідно вимог Водної рамкової директиви(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Юрасов, Сергій Миколайович; Терземан, Володимир Вікторович; Yurasov, Serhii M.; Terzeman, Volodymyr V.Дослідження присвячене формуванню науково обґрунтованих рекомендацій щодо інтеграції вимог Водної рамкової директиви Європейського Союзу та планів управління річковими басейнами (у тому числі, в частині застосування статистичних методів) у процес розрахунку гранично допустимих скидань забруднювальних речовин зі стічними водами за чинними вітчизняними методиками. Як приклад розглянуто басейн річки Дунай на основі даних спостережень за 2015-2024 рр. Окрему увагу приділено питанням оцінювання та прогнозування якості вод, що є ключовими елементами процедури її нормування. У дослідженні проаналізовано водне законодавство країн Європейського Союзу щодо оцінювання якості поверхневих вод. Відповідно до положень ВРД та на початковому етапі ПУРБ, якість вод у водному об’єкті за певний попередній період вважається такою, що відповідає стандартам ЄС, якщо ймовірність перевищення (забезпеченість) нормативу для кожного показника не більше заданої межі F. Виходячи з цього, пропонується здійснювати нормування, а також пов’язані з ним оцінювання та прогнозування якості поверхневих вод, із використанням значень показників із забезпеченістю F. Такий підхід дозволяє узгодити національні методики цих розрахунків із законодавчими вимогами ЄС. Запропоновані положення були апробовані на основі аналізу часової мінливості показників якості вод у річці Дунай. Показано, що при використанні середніх значень показників вимоги ВРД і ПУРБ часто не виконуються, оскільки рівень забезпеченості цих значень може суттєво перевищувати встановлені межі частоти перевищення ГДК. Для поступового досягнення «доброго стану» поверхневих водних об’єктів відповідно до ВРД і ПУРБ доцільно використовувати значення показників із рівнями забезпеченості 10%, 5% та 2,5% як розрахункові (фонові) значення під час регулювання скидань забруднювальних речовин зі стічними водами. Крім того, за наявності часових трендів показників їхні значення слід прогнозувати, щоб забезпечити відповідність вимогам ВРД, особливо у випадку позитивних трендів.Документ Аналіз водопостачання та водовідведення в областях України(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Грабко, Наталія Вікторівна; Романчук, Марина Євгенівна; Hrabko, Nataliia V.; Romanchuk, Maryna Ye.Україна відноситься до країн світу з недостатнім забезпеченням водними ресурсами. У статті проведено дослідження показників водопостачання і водовідведення в областях України у період перед початком широкомасштабних бойових дій, як передоснова для подальших заходів щодо покращання ситуації у майбутньому. Показано, що в Україні в останні роки спостерігалося загальне скорочення забору води з природних джерел, в тому числі з поверхневих і підземних, водоспоживання й скиду стічних вод у поверхневі водойми. За даними 2021 року проведено виділення груп областей України (застосована деревовидна кластеризація) з врахуванням таких показників, як забір поверхневих та підземних вод і використання води (включені в один розрахунок), а також загального забору води з природних джерел, використання води й скидів стічних вод у поверхневі водні об’єкти (включені в інший розрахунок). Результати обох обчислень показали схожі результати – в окремі кластери потрапили Дніпропетровська, Київська й Одеська області, а інші області, що враховані у дослідженні, були віднесені до одного великого кластеру. За допомогою методів кластерного аналізу (метод К-середніх) також проводилося дослідження таких показників як забезпеченість населення централізованим водопостачанням і централізованим водовідведенням (у містах, селищах міського типу й селах). Отримані результати показали, що для централізованого водопостачання найбільш сприятлива ситуація спостерігається в Дніпропетровській, Київській, Миколаївській, Одеській, Хмельницькій областях, найменш сприятлива – у Волинській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Черкаській, Чернігівській областях; забезпеченість централізованим водовідведенням має найкращі показники у Київській області, а найгірші – у Волинській, Одеській, Полтавській, Сумській, Черкаській і Чернігівській областях. Для покращання ситуації щодо забезпечення населення централізованим водопостачанням слід звертати увагу, в першу чергу, на будівництво водопровідних споруд у селах, стосовно централізованого водовідведення - потрібні заходи щодо розширення каналізаційної мережі у селищах міського типу й селах.Документ Методологічні підходи формування інноваційної моделі інтегрованого управління прісноводними ресурсами на регіональному рівні(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Колісник, Алла Вікторівна; Трахтенберг, Володимир Ілліч; Сербов, Микола Георгійович; Kolisnyk, Alla V.; Trakhtenberh, Volodymyr I.; Serbov, Mykola G.В роботі висвітлені питання оцінки основних методологічних підходів формування моделі інтегрованого управління прісноводними ресурсами на регіональному рівні, які включають: басейновий принцип, системний підхід, інтеграцію управління водними ресурсами з управлінням землекористуванням тощо, багатоцільове використання природного ресурсу, екологічну стійкість та економічну ефективність. Охарактеризовані основні складові національної водної стратегії України на регіональному, галузевому та ресурсному рівнях. Зазначено, регіональні стратегії передбачають певне поєднання ресурсних та галузевих стратегій на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць із урахуванням рівня забезпеченості територій прісноводними ресурсами, а також структури господарського комплексу регіону у розрізі видів господарсько-виробничої діяльності, розподілу чисельності та структури населення за типом населених пунктів регіону, а також прогнозних характеристик розвитку даних соціо-економічних показників. Запропонована модель інтегрованого управління прісноводними ресурсами на регіональному рівні, яка ґрунтується на системному підході, дослідження регіональних водних ресурсів як цілісної системи соціо-гуманітарного та екологічно збалансованого підходів у сфері водокористування. Запропонована інноваційна модель обумовлює необхідність трансформації цільових орієнтирів функціонування водогосподарського комплексу як окремих регіонів, так й країни в цілому, в напрямку задоволення потреб теперішнього і майбутнього поколінь у прісноводних ресурсах, забезпечення безпечного середовища та захисту від стихійних можливостей води, що повинно сприяти необхідним інституціонально-структурним перетворенням на рівні регіонів, районів та громад. Визначено орієнтири стратегічного розвитку системи регіонального управління прісноводними ресурсами: актуалізація громадської активності, забезпечення продуктивного та збалансованого використання природних та економічних ресурсів, в тому числі, людського капіталу, на засадах диверсифікації інноваційних форм взаємовідносин у самій системі управління в контексті інституціональних перетворень.Документ Дослідження фітогенного компоненту урбосистеми з використанням кількісних індикаторів озеленення міста(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Приходько, Вероніка Юріївна; Ільїна, Анна Олександрівна; Prykhodko, Veronika Yu.; Ilina, Anna O.Особливості сучасної урбанізації зумовлюють зростання міських території за рахунок природних об’єктів, перш за все, зелених насаджень. Зелені насадження відіграють фундаментальну роль у формуванні екологічної рівноваги міських систем, забезпеченні здоров’я населення та підвищенні стійкості урбанізованих територій до антропогенних навантажень. Дефіцит зелених зон у містах, зменшення їх площі та погіршення якісного стану насаджень становлять одну з найгостріших екологічних проблем. В даній статті розглядаються індикатори, визначення яких ґрунтується на кількісних характеристиках озеленення урбанізованої території. Метою дослідження є розробка підходу щодо кількісної оцінки стану фітогенного компонента на основі показників озеленення території та апробація алгоритму для певних урбанізованих територій на основі аналізу наявних статистичних даних. Серед індикаторів виділені загальні (рівень озеленення території, забезпеченість населення зеленими насадженнями) та специфічні (кількість або площа структурних елементів, рівень озеленення структурних елементів, рекреаційне навантаження) показники. Розрахунки забезпеченості зеленими насадженнями засвідчили значну просторову нерівномірність рівня озеленення міст. Природні умови м. Білгород-Дністровський характеризуються дефіцитом площі зелених насаджень парків та скверів, та достатнім (на одного мешканця) озелененням житлових районів та загальної території міста. Проведений аналіз свідчить, що жоден район Одеси не відповідає мінімальним вимогам національних стандартів та рекомендацій міжнародних організацій. Особливо критичним є становище Пересипського та Київського районів, де спостерігається дефіцит зелених територій на одного мешканця. Додатково оцінено якісний стан зелених насаджень. Найбільш збалансований за якістю зелених насаджень є Приморський район, тоді як Пересипський район вирізняється найгіршими показниками як якісного, так і кількісного забезпечення. Порівняння розрахованих показників із нормативами показує, що фактична забезпеченість зеленими зонами в Одесі становить у середньому лише 15–30 % від рекомендованих значень. Це вказує на системну екологічну нестійкість та високий рівень техногенного навантаження на урбанізовану територію.Документ Виконання екологічної складової Угоди про асоціацію Україна–ЄС: стан імплементації, проблеми та перспективи(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Владимирова, Олена Геннадіївна; Сапко, Ольга Юріївна; Vladymyrova, Olena H.; Sapko, Olha Yu.У статті здійснено комплексне дослідження процесу реалізації екологічної складової Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, яка є ключовим елементом у системі євроінтеграційних реформ держави. З 1 вересня 2017 р., після набуття Угодою чинності в повному обсязі, Україна отримала чіткі зобов’язання щодо гармонізації національного законодавства з правом ЄС, зокрема у сфері охорони довкілля. У роботі проаналізовано нормативно-правові засади імплементації 26 директив і 3 регламентів Європейського Союзу, що стосуються якості повітря, води, управління відходами, збереження біорізноманіття, протидії зміні клімату та запобігання промисловому забрудненню. Особливу увагу приділено реалізації положень Директиви 2010/75/ЄС «Про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення)» та впровадженню системи інтегрованого дозволу, що є основним інструментом контролю промислових викидів в країнах ЄС. Розглянуто зміст і значення ухваленого 16 липня 2024 р. Закону України «Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення», який започаткував нову модель державного екологічного управління, орієнтовану на застосування найкращих доступних технологій і методів виробництва (НДТМ). Визначено основні етапи реалізації реформи, її переваги та ризики, зокрема у контексті воєнних дій, економічної нестабільності та потреби модернізації промислового сектору. Окремий розділ присвячено аналізу імплементації Водної рамкової директиви 2000/60/ЄС, яка запроваджує басейновий принцип управління водними ресурсами. Висвітлено процес створення басейнових рад, розроблення планів управління річковими басейнами та впровадження системи державного моніторингу вод відповідно до стандартів ЄС. Також розглянуто адаптацію законодавства України до інших водних директив, а саме щодоочищення міських стічних вод, нітратного забруднення, управління ризиками затоплень та забезпечення якості питної води. У висновках наголошено, що виконання екологічних зобов’язань є не лише вимогою Угоди про асоціацію, але й фундаментальною умовою для переходу України до сталої економіки та підвищення екологічної безпеки. Підкреслено необхідність посилення інституційної спроможності, фінансової підтримки екомодернізації підприємств і продовження нормативного зближення з правом Європейського Союзу.Документ Методичні аспекти оцінки техногенного впливу на повітряний басейн (на прикладі Одеської промислово-міської агломерації)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Чугай, Ангеліна Володимирівна; Донцов, М. Ю.; Лавров, Тихон Володимирович; Шапочка, М. О.; Chugai, Angelina V.; Dontsov, M. Yu.; Lavrov, Tykhon V.; Shapochka, M. O.Одеська промислово-міська агломерація сформована навколо міста Одеса і включає частину прилеглих населених пунктів, які тісно пов’язані з обласним центром. Вказана територія – найбільший портово-промисловий комплекс в Україні, розташований на північно-західному узбережжі Чорного моря. Важливою проблемою для Одеської промислово-міської агломерації є питання забезпечення належної якості атмосферного повітря, оскільки дана територія також виконує рекреаційні функції. Метою дослідження є оцінка техногенного впливу на повітряний басейн Одеської промислово-міської агломерації із застосуванням різних методичних підходів. Визначено, що найбільші значення коефіцієнту екологічної шкоди КЕШ відзначаються для міста Одеса. Рівень екологічної безпеки промисловості у містах Чорноморськ і Південне значно краще порівняно з Одесою. Найкращі умови екологічної безпеки відзначаються у містах Теплодар і Біляївка. За значенням інтегрального показника екологічного стану Патм міста Одеса, Чорноморськ і Південне характеризуються приблизно порівняними значеннями. Значення Патм для міст Теплодар і Біляївка на 2 порядки нижче. Тенденція зміни модуля техногенного навантаження на повітряний басейн МПБ повністю відповідає тенденції зміни показника Патм для окремих міст Одеської промислово-міської агломерації. Запропоновано бальну оцінку для визначення рівня техногенного навантаження на повітряний басейн. Отримано, що групу з максимальними бальними оцінками формують міста Одеса, Чорноморськ і Південне, групу з мінімальними – Теплодар і Біляївка. Сумарний техногенний вплив з урахуванням екологічної шкоди переважно формується за рахунок трьох міст – Одеса, Чорноморськ і Південне. Ці три міста також є основними при оцінці з урахуванням еколого-економічної складової території. За значенням МПБ переважний сумарний вплив формується за рахунок чотирьох міст Одеської промислово-міської агломерації.Документ Особливості забруднення важкими металами ґрунтового покриву міста Одеса(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Шелінговський, Дмитро Валерійович; Сафранов, Тамерлан Абісалович; Shelinhovskyi, Dmytro V.; Safranov, Tamerlan A.Серед речовин, що забруднюють довкілля урбанізованих територій, зокрема, ґрунтовий покрив, особливе місце займають важкі метали, до яких, зазвичай, належать метали з масою понад 50 атомних одиниць та густиною більше ніж 5 г/см3. Залежно від джерел надходження до ґрунтового покриву і властивостей ґрунтів розрізняють важкі метали, що пов’язані з особливостями материнських порід та важкі метали, що надходять до ґрунтового покриву внаслідок антропогенної діяльності. Забруднення важкими металами сприяє зменшенню пористості ґрунтів та негативно впливає на процеси циркуляції повітря, води та поживних речовин. На відміну від більш динамічного повітряного басейну та поверхневих природних вод, де відбуваються активні процеси самоочищення, ґрунтовий покрив практично не має такої здатності, процеси очищення від важких металів відбуваються дуже повільно, лише під час вилуговування, поглинання рослинами й у процесі водної ерозії, що зумовлює екологічну небезпеку на урбанізованих територіях впродовж тривалого часу. Тому метою цієї роботи є аналіз особливостей забруднення важкими металами ґрунтового покриву міста, територія якого характеризується досить різноманітними ґрунтово-геохімічними умовами. В процесі інтенсивної урбанізації ґрунтовий покрив зазнав вплив численних антропогенних факторів, у результаті якого відбувалася зміна його фізико-хімічних властивостей та підвищення концентрацій важких металів. Аналіз результатів раніше проведених досліджень показує, що найбільш забрудненими окремими важкими металами (Pb, Zn, Cu, Co) є ґрунти промислової зони та ділянок, прилеглих до автотранспортних магістралей з інтенсивним рухом. Серед цих техногенно-напружених ділянок урбанізованої території особливе місце займають ділянки парків і скверів, де зафіксовано перевищення значення фонових концентрацій свинцю та цинку, в той час, як вміст міді на всіх ділянках зафіксований нижче фонової концентрації. Але діапазон розрахованих значень індексів геоакумуляції для цих важких металів відповідає рівню забруднення ґрунтів від слабкого до середнього, залежно від відстані ділянок від джерел техногенного забруднення. За результатами експериментального біосенсорного біолюмінесцентного аналізу зазначених ґрунтів окремих парків та скверів міста Одеса не зафіксовано вираженого інгібування рівня люмінесценції мікробних клітин, які слугують основою сенсорних елементів. Це свідчить про відсутність речовин, токсичних для ґрунтових мікроорганізмів. У процесі аналізу зафіксовано незначний рівень стимуляції люмінесценції мікробних клітин, що може бути пов’язано з впливом підвищеного вмісту органічної компоненти у зразках ґрунту; проаналізовані проби ґрунтів віднесено до низького рівня екологічної токсичності, що відповідає їхньому рівню забруднення за значенням індексу геоакумуляції. Найбільші розрахункові значення загального екологічного ризику (RI) характерні для промислової (27,19) та транспортної (10,19) функціональних зон м. Одеса, причому ці показники відповідають незначній характеристиці величини ризику.Документ Обгрунтування граничних модулів схилового припливу підчас весняного водопілля на річках Вінницької області в сучасних кліматичних умовах(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Овчарук, Валерія Анатоліївна; Кущенко, Лілія Вікторівна; Тимко, О. С.; Роїк, Віталій Васильович; Ovcharuk, Valeriya A.; Kushchenko, Liliia V.; Tymko, O. S.; Roik, Vitalii V.У статті представлено комплексне гідрологічне дослідження характеристик максимального стоку підчас весняного водопілля на річках Вінницької області в сучасних кліматичних умовах. Актуальність роботи зумовлена зростаючою мінливістю клімату, трансформацією снігового режиму та зміною генезису весняних водопіль, що безпосередньо впливає на величину максимального стоку та пов’язаний із ним паводковий ризик. Метою дослідження є визначення граничних значень максимальних модулів схилового припливу та аналіз сучасних умов формування весняного водопілля з використанням багаторічних рядів спостережень на 11 гідрологічних постах Вінниччини. У роботі застосовано методи статистичної обробки часових рядів максимальних витрат води та шарів стоку (метод моментів, метод найбільшої правдоподібності, гамма-розподіл Крицького–Менкеля), а також операторну модель формування стоку на основі теорії руслових ізохрон. Окремо виконано визначення характеристик схилового припливу — його тривалості та коефіцієнта нерівномірності — із використанням чисельних методів. Аналіз кліматичних показників засвідчив сучасне (1991-2020 рр.) підвищення середньорічної температури повітря на 1,5–2,0 °С у порівнянні з періодом 1961–1990 рр., зменшення висоти снігового покриву та різке скорочення кількості днів зі снігом, що призводить до зниження водності весняних водопіль або трансформації їх у тало-дощовий тип. Статистичне опрацювання рядів весняного стоку показало, що середній шар стоку за водопілля змінюється в межах від 17 до 36 мм, а коефіцієнти варіації та асиметрії суттєво відрізняються залежно від морфологічних особливостей водозборів. У процесі чисельних розрахунків визначено тривалість схилового припливу (136–404 год) та середнє значення коефіцієнта його нерівномірності. Розраховані граничні модулі схилового припливу 1-% забезпеченості ( ) становлять від 0,79 до 2,79 м³/с·км². Виявлено, що головним фактором просторової мінливості є висота водозбору, тоді як вплив широти та залісеності проявляється слабше. Просторовий розподіл граничних модулів показує максимальні значення у північній частині області (басейн Дніпра) та у верхів’ях Південного Бугу, найменші величини притаманні річкам басейну Дніпра в межах Вінницької області. Отримані результати можуть бути використані під час водогосподарських та інженерних розрахунків, у тому числі для визначення максимальних витрат рідкісної забезпеченості, проєктування гідротехнічних споруд, оцінки паводкових ризиків та розроблення планів управління річковими басейнами Вінницької області. Автори підкреслюють, що зміна клімату та тенденції до зменшення водопілля потребують врахування у майбутньому управлінні водними ресурсами регіону.Документ Аналіз та оцінка сучасних умов вирощування ярого ячменю з урахуванням біогенного навантаження та змін клімату в Одеській області(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Нікітін, Павло Сергійович; Ільїна, Валентина Григорівна; Nikitin, Pavlo S.; Ilina, Valentyna G.Урожайність ярого ячменю, стан ґрунтового покриву та стабільність агровиробництва безпосередньо залежать від поєднання кліматичних умов і рівня біогенного навантаження. У статті досліджено основні методологічні засади аналізу та оцінки агрокліматичних факторів, що визначають оптимальні умови для вирощування ярого ячменю в Одеській області в умовах посилення кліматичних змін. Погіршення агрометеорологічних показників, нерівномірність випадання опадів та висока мінливість температурного режиму відображають зростаючий антропогенний вплив на ґрунтово-рослинний комплекс, зумовлений інтенсивним землекористуванням, застосуванням мінеральних добрив, трансформацією земель та іншими видами господарської діяльності. У дослідженні представлено ключові показники, що використовуються для оцінки біогенного навантаження, динаміки продукційного процесу та адаптивних властивостей ярого ячменю. До початку активізації кліматичних змін агроландшафти Одеської області зазнавали одного з найвищих рівнів антропогенного навантаження в межах Південного Степу України. Прогнозовані показники біогенного навантаження на ґрунтово-рослинний покрив на найближчі роки свідчать про стійку тенденцію його зростання для більшості агроекологічних характеристик регіону. Стосовно північних районів Одещини зростання навантаження очікується насамперед для азотного та водного режимів, а для приморських територій — для гумусового стану і структурних властивостей ґрунтів. У статті розглядаються основні групи факторів, що знижують продуктивність ярого ячменю та обмежують можливості оптимізації посівних площ під впливом кліматичних змін. Внаслідок підвищеного біогенного навантаження можливості стабільного використання ґрунтових ресурсів істотно зменшуються. Погіршення агрокліматичних умов та дефіцит вологи значно знижують продуктивний потенціал агроекосистем. Першочерговим завданням є визначення реальних потреб агровиробництва щодо раціональної структури посівів, збір та узагальнення даних про стан ґрунтово-рослинних систем, узгодження методів оцінки біогенного навантаження та проведення такої оцінки в межах регіону. Необхідно визначити шляхи переходу до адаптивних моделей управління агроекосистемами Південного Степу України, враховуючи зниження продуктивності внаслідок як кліматичних змін, так і надмірного біогенного навантаження на ґрунтові ресурси.Документ Trends and variability of snow cover in Slavko during 19482020 under climate change(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Khomenko, Inna A.; Marchyshyn, R. M.; Хоменко, Інна Анатоліївна; Марчишин, Р. М.Snow plays a significant role in the climate system by altering soil properties, land–atmosphere heat and moisture exchange, the surface radiation balance, and key components of the hydrological cycle. As a major element of the cryosphere, snow cover shapes local meteorological conditions while simultaneously influencing atmospheric processes across broader spatial and temporal scales, including general circulation anomalies, Rossby wave modifications, the dynamics of sudden stratospheric warmings, and features of the East Asian summer monsoon. Given the high sensitivity of snow cover to changes in temperature, analysing its long-term dynamics is critically important, particularly in the context of the strong positive air-temperature trends observed during the winter and winter–spring transition periods. The paper presents a comprehensive analysis of long-term snow-cover dynamics at the Slavsko meteorological station (Ukrainian Carpathians) for the period 1948/49–2019/20, one of the longest continuous observational records in the high-mountain regions of Ukraine. Using daily meteorological data, a physico-statistical and climatic assessment was performed of the duration of the snow season, the period of stable snow cover, the timing of snow formation and melt, maximum and mean snow depth, and integral indicators of snow accumulation. For the first time for the Slavsko station, a classification of winter seasons was conducted using snowiness and winter-severity index, which allowed the identification and systematisation of 22 winter types and helped trace their evolution in response to climatic perturbations. These results provide a detailed understanding of snow-cover dynamics in the Ukrainian Carpathians, capturing long-term trends and the rising variability of recent decades. Such evidence is vital for strengthening climate-adaptation strategies in winter tourism, hydrology, transportation infrastructure, and the broader mountain economy.Документ Зміни метеорологічних характеристик Північної Атлантики в умовах глобального потепління(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Семергей-Чумаченко, Аліна Борисівна; Шепель, В. В.; Semerhei-Chumachenko, Alina B.; Shepel, V. V.Визначені тенденції океанічно-атмосферних умов Північної Атлантики в контексті глобального потепління, яке проявляється з другої половини ХХ століття та посилюється на початку ХХІ століття. На основі даних платформи Climate Reanalyzer проаналізовано просторово-часову мінливість температури поверхні моря, температури приземного повітря, термічного контрасту між океаном і атмосферою (визначеного як різниця між температурою поверхні моря та температурою приземного повітря), середнього приземного тиску, а також поля вітру на рівні 250 гПа, яке характеризує положення та інтенсивність струминної течії. Порівняння аномалій температури поверхні моря за 2021–2024 рр. з кліматичними нормами 1961–1990 та 1991–2020 рр. показало, що відносно обох періодів більша частина Північної Атлантики характеризується переважанням додатних аномалій з максимумами у фронтальній зоні Гольфстріму та Північно-Атлантичної течії. Водночас відносно 1991-2020 рр. ці аномалії є менш інтенсивними та просторово неоднорідними, а в субполярному секторі (Лабрадорське море – південна Гренландія – Ісландія) зберігається стійка область ослабленого потепління або відносного охолодження. Виявлена сезонна мінливість температури поверхні моря: восени та взимку переважають слабко від’ємні або квазинейтральні аномалії, тоді як весна характеризується максимумом додатних аномалій у фронтальній зоні Гольфстріму. Влітку спостерігається зміщення на північ зон підвищеного теплового вмісту океану до моря Ірмінгера та субполярних вод. Аналіз рядів температури поверхні моря, температури приземного повітря та їх різниці за 1940–2024 рр. виявив прискорення потепління після 1990-х років, при цьому температура приземного повітря зростає швидше, ніж температура поверхні океану. Така асиметрія зумовлює стійке зменшення термічного контрасту між океаном і атмосферою та ослаблення середнього тепло- і вологообміну, особливо в холодний сезон. Ослаблення цього контрасту має сезонну асиметрію: найбільше абсолютне зменшення спостерігається взимку, тоді як влітку зафіксовано перехід різниці температур до від’ємних значень, коли температура приземного повітря перевищує температуру поверхні океану. Під час дослідження баричного поля взимку 2021–2024 рр. виявлені від’ємні аномалії середнього приземного тиску в центральному субполярному басейні Північної Атлантики та підвищений тиск на його периферії, що відображає концентрацію та можливу перебудову ядра позатропічної штормової зони. Аномалії вітру на рівні 250 гПа вказують на локальне посилення та зсув на північ осі струминної течії.Документ Оцінка весняних регіональних відгуків термічного режиму Північно-Західного Причорномор’я на зміну глобального клімату(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2025) Прокоф’єв, Олег Милославович; Гончарова, Людмила Дмитрівна; Prokofiev, Oleg M.; Goncharova, Liudmyla D.У статті, на прикладі станцій Одеської області, пропонується статистичний підхід до визначення регіональних відгуків в температурному режимі Північно-Західного Причорномор’я у зв’язку з глобальною зміною клімату. На першому етапі аналізуються основні кількісні показники середньої місячної температури повітря для 10 станцій Одеської області за 1961-1990 рр. та 1991-2020 рр. Визначено, що від першого до другого тридцятиріччя весни в регіоні стали в середньому теплішими на 1,1°С. На наступних етапах на прикладі ст. Одеса проведено дослідження багаторічних змін показників середньодобової температури повітря, яка більш детально відбиває особливості часового розподілу температури повітря, ніж середня місячна. Використовуючи базу емпіричних даних за 1909 весняних днів періоду 2001-2023 рр., проаналізована динаміка міждобової мінливості температури повітря та визначено число днів зі середньодобовою температурою повітря у різних градаціях. Порівнюючи два періоди ХХІ століття (І – 2001-2010 рр. та ІІ – 2013-2023 рр.) визначено, що у березні від першого до другого періоду різко зростає кількість днів із середньою добовою температурою повітря в межах від 5,1 до 15,0°С: зі 43,2% до 62,1% днів; з температурою вище 15,0°С не зафіксовано ні одного випадку у перше десятиліття ХХІ століття, на відміну від періоду 2013-2023 рр.; зменшилась на 2,3% кількість днів із температурою повітря нуль градусів і нижче. У квітні в період 2001-2023 рр. переважала температура повітря в межах від 5,1 до 15,0°С і складала 88,7%. В останній місяць весни від першого до другого періоду на 1,4% зросла кількість днів із середньою добовою температурою в межах від 10,1°С до 20,0°С: від 84,8% до 86,2%, але зменшився на 0,3% показник в межах 20,1-25,0°С. У квітні та травні останніх десятирічь не зафіксовано випадків з температурою повітря нуль градусів і нижче. Проаналізована повторюваність середньої добової температури повітря в певних межах, тобто визначено середнє значення абсолютної частоти. Аналіз середньої кількості днів із середньодобовою температурою повітря на ст. Одеса за 4 багаторічні періоди (1895-1975, 1961-1990, 2001-2010, 2013-2023 рр.) дозволив визначити динаміку вказаного показника більш ніж за 100-річний період. З’ясовано, що в районі дослідження на початку ХХІ століття зросла повторюваність середньої добової температури повітря в більш високих температурних межах, що вказує на тепліші весни, порівняно з ХХ століттям. Запропонований статистичний підхід (на прикладі конкретної станції) є певним внеском у вивченні як теоретичних, так і практичних аспектів дослідження термічного режиму окремих територій з використанням емпіричних даних. Отримані результати можуть бути враховані для перспективного планування та адаптації різних галузей економіки в умовах глобальних кліматичних змін.