Перегляд за Автор "Venka-Viedienkina, Polina D."

Зараз показуємо 1 - 1 з 1
  • Ескіз
    Документ
    Теоретичні засади сучасної екологічної політики
    (Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Венка-Вєдєнкіна, Поліна Дмитрівна; Венка-Веденкина, Полина Дмитриевна; Venka-Viedienkina, Polina D.
    Глобальна екологічна криза визначила необхідність появи і розвитку екологічної політики як на міжнародному, так і на національному рівні. При цьому політологічні дослідження з природоохоронної проблематики в Україні проводяться вкрай рідко — більшою мірою, екологічні питання цікавлять правознавців, економістів і фахівців у галузі державного управління. Метою статті є виділення основних категорій екологічної політики, аналіз основ і принципів її функціонування, визначення її суб’єктів та механізмів. Екологічну політику можна визначити як системну діяльність держави і суспільства у сфері раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища та досягнення сталого розвитку. Основні принципи, яких необхідно дотримуватися при формулюванні й реалізації екополітики, закріплені, перш за все, в таких міжнародних документах як Стокгольмська декларація, Ріо-де-Жанейрська декларація і Рамкова конвенція ООН про зміну клімату. Основними такими принципами є: кожна людина має право на життя в здоровому навколишньому середовищі; держави несуть відповідальність за стан природного середовища; при розробці політики необхідно слідувати концепції сталого розвитку; важливий принцип інтеграції екологічної політики; в силу різного характеру та інтенсивності впливу на навколишнє середовище держави несуть загальну, але диференційовану відповідальність. В роботі розглянуто інструменти екополітики, надано їх класифікацію. Зазначено, що в умовах сучасної політики у сфері довкілля, яка базується на теорії екологічної модернізації, економічний підхід до вирішення екологічних проблем є найпопулярнішим. Застосування економічних інструментів (платежі за користування природними ресурсами, збори за забруднення довкілля, відшкодування збитків за порушене довкілля, штрафи за порушення екологічного законо- давства, зелений податок) дозволяє створювати стимули екологічно доцільної поведінки, формувати екологічні фонди для вирішення проблем. Для України властиве використання нормативно-регулюючого підходу, тоді як застосування гнучких фінансових та економічних інструментів залишається декларативним.