Перегляд за Автор "Syniavska, Lesia I."
Зараз показуємо 1 - 8 з 8
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Зіставний аналіз стереотипних уявлень про українську та російську комунікативну поведінку(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2004) Синявська, Леся Іванівна; Яроцька, Галина Сергіївна; Синявская, Леся Ивановна; Яроцкая, Галина Сергеевна; Syniavska, Lesia I.; Yarotska, Galyna S.Соціолінгвістичне дослідження, присвячене порівняльному аналізу стереотипів сприйняття комунікативної поведінки російського й українського народів, дозволило встановити шляхом анкетування- опитування молодих представників двох близькоспоріднених національностей особливості вербальної комунікації, які характерні для даних народів.Документ Категорія адресатності в рекламному тексті: експліцитні засоби вираження(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2002) Синявська, Леся Іванівна; Синявская, Леся Ивановна; Syniavska, Lesia I.У статті аналізується діалогічність рекламного тексту, яка забезпечується експліцитними засобами вираження — лексичними й граматичними, — критерії адресатаДокумент Комунікативна стратегія ліризації драми(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Синявська, Леся Іванівна; Синявская, Леся Ивановна; Syniavska, Lesia I.Стаття присвячена дослідженню комунікативної стратегії ліризації драми. Матеріалом дослідження слугували твори Олександра Олеся. В сучасному літературознавстві ліризація драми пов’язується із суб’єктивізацією драматичної дії. Різні типи ліричної композиції драми служать для структурної організації емоції автора і в такий спосіб реалізують комунікативну стратегію ліризації драми посередництвом ритмо-інтонаційної організації тексту, поліфонізму авторської позиції, музичності тексту, поєднання сценічного реалізму й художньої умовності, різкого, свідомого загострення модельованих життєвих ситуацій. Висловлювання у ліричній драмі реалізує безліч смислів, які передаються найчастіше через метафору або символ. Одна із функцій такого типу висловлювань у ліричній драмі полягає в стиранні межі між поетичним переживанням і словом, що увібрало потенціал почуття поета, та надання йому символічного статусу. На рівні жанру в період кінця ХІХ – початку ХХ ст. актуалізується драматична тема, яка є відображенням тенденції ліризації драми. Вона реалізується поетизацією драми як вияву комунікативності чи й операбельних властивостей лірики у драмі, коли закони лірики стають структуроутворюючим первнем драми. На ґрунті комунікативної стратегії трансформації форми Олександр Олесь зумів створити ліричну драму з відсутністю традиційного поділу на дії чи акти. Натомість є лише графічно-математичне членування на епізоди, які об’єднують текст п’єси візією сну, модель “гри в життя”, яка має умовно-іронічний ігровий характер. Завдяки візії сну автор драми актуалізував “світ – театр”, символізував хронотоп п’єси, надаючи йому умовного та ігрового-іронічного характеру.Документ «Олітературнення» як ознака нової драми в європейському письменстві в оцінці Лесі Українки(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018) Синявська, Леся Іванівна; Синявская, Леся Ивановна; Syniavska, Lesia I.Стаття присвячена дослідженню феномену «олітературнення» як ознаки нової драми у європейському письменстві. У роботі розглядаються студії Лесі Українки про творчість європейських драматургів.Документ Способи трансформації драматичних текстів(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2016) Синявська, Леся Іванівна; Синявская, Леся Ивановна; Syniavska, Lesia I.У статті аналізуються способи трансформації змісту в результаті комуні- кації у драматичному тексті Це стосується в першу чергу образу автора. У драмі автор — це я, яке презентує текст драми, конструює діалоги, проводить нарац ію, вирішує, як розвиватиметься фабула, концентрує увагу реципієнтів, зупиня є або активізує напругу, дозволяє сприймати дійсність згідно з прийнятою ним поетикою. Автор демонструє свою владу над створеним світом експліцитно й імпліцитно, опосередковано й безпосередньо. Трансформації романного конфлікту в драматичних текстах-трансформах можуть відбуватись двома способами: як деталізація певних сюжетних ліній та ходів; як селекція, тобто відбір окремо ї сюжетної лінії первинного тексту, тобто її актуалізація. При цьому текст трансформу може зазнавати суттєвих змін як на текстовому рівні, так і на рівні образної системи твору. В результаті переходу романних текстів у драматичні можемо виділяти різні рівні їхньої трансформації: драматизація; адаптація; твір, створений на основі іншого; п’єса за мотивами.Документ Форми виявлення авторської свідомості в п’єсах Є. Кротевича 1923 року(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2011) Синявська, Леся Іванівна; Syniavska, Lesia I.У статті аналізуються 2 п’єси Є. Кротевича, де представлені різні форми вияву авторської свідомості: потенційний автор та автопрезентація. Авторська позиція реалізується в ремарках, особливостях побудови діалогів п ’єси, її структурі, жанровому визначенні, репліках персонажів.Документ Художня комунікація як різновид комунікації(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Синявська, Леся Іванівна; Синявская, Леся Ивановна; Syniavska, Lesia I.Стаття присвячена огляду особливостей художньої комунікації, зокрема, у драматичному творі. В рамках комунікативної теорії драматургічний твір трактується як особливий різновид мовного висловлювання, в якому автор адресує свої інтенції, наміри, мотиви читачеві за допомогою комунікативних стратегій та тактик. Визначаючи драматургічний твір як текст, тип висловлювання, завдяки якому здійснюється комунікація між адресантом та адресатом через обрані комунікативні стратегії та тактики для досягнення прагматичної мети, пропонуємо власну класифікацію комунікативних стратегій. Виділяємо два види комунікативних стратегій: 1) комунікативну стратегію експериментаторства з формою драматичного тексту; 2) змістову комунікативну стратегію. Проаналізувавши вищезазначені моделі комунікації можемо виділити наступні характеристики комунікації в драматургічному тексті: наявність наративу як базової категорії характеристики адресанта; діалогічність, театральність цілісність, інтертекстуальність, протяжність у часі та просторі, можливість сприйняття, конденсації та трансформації інформації як текстової характеристики; ігровий момент як принцип відображення дійсності в тексті та сприйнятті адресата, здатність до інтерпретації та творення нових смислів тексту. Дані характеристики враховують всі складові комунікативного акту в драматургічному тексті та сприяють виявленню комунікативних стратегій тексту, адже саме вони визначають специфіку творів українських драматугів ХІХ-ХХ століття.Документ Інтертекстуальність драми Лесі Українки «Блакитна троянда»(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018) Синявська, Леся Іванівна; Синявская, Леся Ивановна; Syniavska, Lesia I.Об’єктом нашої студії є драма Лесі Українки «Блакитна троянда», яка належить до кола тих творів, котрі переконливо засвідчили, що розвиток української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття відбувався в руслі розвитку європейського літературного простору. Досліджені нами інтертекстуальні асоціації та прояви в аналізованій драмі служать підставою для висновку про те, що цей твір є етапним не лише у доробку Лесі Українки, а й у всій тогочасній вітчизняній драматургії. З ним авторка пов’язувала надії на модернізацію українського театру, якому запропонувала драму «нового напрямку». Прикметними ознаками такої драми, які засвідчують її інтертекстуальність, є, зокрема, «літературність», цитатність, літературні аналогії – риси, які не були властиві творам не тільки попередників Лесі Українки, але і її сучасників. У статті з’ясовано функції інтертекстуальних асоціацій та проявів у поетиці драми «Блакитна троянда», у вираженні символіки твору, у розкритті проблематики, в зображенні характерів персонажів. Зокрема, детально проаналізовано ключовий у драмі образ-символ блакитної троянди, його поліфункціональність, що виявляється на різних рівнях структури тексту. З’ясовано також роль інтертекстуальності як чинника взаємодії драми «Блакитна троянда» з пластами культур попередніх століть. У статті зроблено наголос на тому, що інтертекстуальність драми Лесі Українки проявляється на рівні як наукового, так і мистецького дискурсу, завдяки чому вибудовується у творі асоціативний ряд в контексті епох. Досліджено основні функції інтертекстуальних включень в аналізованому творі Лесі Українки та їх роль у процесі творення характерів персонажів.