Перегляд за Автор "Stepanova, Svitlana Ye."
Зараз показуємо 1 - 11 з 11
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Антонімія як засіб зображення соціальної нерівності у драматичній поемі Лесі Українки «В Катакомбах»(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Степанова, Світлана Євгеніївна; Степанова, Светлана Евгеньевна; Stepanova, Svitlana Ye.Анотація. Метою наукової розвідки, результати якої описано в цій статті, є виявлення й аналіз фактів антонімії, за допомогою якої Леся Українка створює контрастне зображення соціальної нерівності між людьми, що виступають персонажами драматичної поеми «В катакомбах», та визначення специфіки цього мовного засобу в художній картині світу авторки. Об’єктом вивчення є лексеми та репліки, що висвітлюють соціальний фон відносин між представниками давньоримського соціуму епохи гоніння на християн. Суб’єкт дослідження — механізми функціювання виявлених засобів протиставлення у драматичній поемі «В катакомбах» і їхня роль у створенні соціального простору цього художнього твору. Застосовано методи соціолінгвістичного, семантичного та контрастивного аналізу, а також описовий метод. Результатом аналізу стало виокремлення фактів художньої антонімії в репліках персонажів, передусім християнського єпископа і раба-неофіта, у спорі про соціальну справедливість. Зроблено деякі висновки, зокрема: антонімія у драматичній поемі Лесі Українки «В катакомбах» — одна із провідних художньо-стилістичних фігур з текстоорганізуючою функцією. Вона виявляється у текстових зв’язках, виступаючи засобом започаткування, розвитку, загострення центрального конфлікту між персонажами у їхньому баченні боротьби проти соціальної нерівності за соціальне рівноправ’я. Авторка майстерно володіє всіма засобами протиставлення: лексичною, словотвірною і синтаксичною, контрарною, контрадикторною і векторною, реальною і прихованою, загальноприйнятою і оказіональною (ситуативною) антонімією. Головними конфліктоутворюючими антонімічними парами драматичної поеми «В катаком- бах» є: РАБ ≠ ВІЛЬНИЙ; РАБ ≠ ПАН. Посилюють конфлікт соціально зумовлені антонімічні пари ЧОЛОВІК ≠ ЖІНКА; ГРІХ ≠ СВЯТІСТЬ; ХРИСТИЯНИН ≠ ПОГАНЕЦЬ; БОГ / ЦАР ≠ ЛЮДИНА, деякі інші.Документ Кореляції соціального й емоційного у звертаннях(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Степанова, Світлана Євгеніївна; Stepanova, Svitlana Ye.У статті описано результати дослідження особливостей поєднання в конструкціях звертання соціальних і емоційних характеристик комунікантів, що є художніми персонажами, на матеріалі повісті Ольги Кобилянської «Людина» (1891). Мета дослідження – виявити на матеріалі вжитих письменниками конструкцій звертання мовленнєвих рис, що виражають, за задумом авторки, певний соціальний статус особи в західноукраїнському суспільстві кінця ХІХ століття, і визначити тенденції до функціювання за соціально закріпленими рисами звертань певного емоційного забарвлення у картинах світу мовців. Об’єктом вивчення є конструкції звертання, які представлено авторкою повісті « Людина ». Предмет дослідження – соціально-емоційні кореляції в конструкціях звертання у художньому тексті. Крім описового методу, у процесі дослідження було застосовано процедури соціолінгвістичного, лінгвокультурологічного, семантичного, когнітивного, синтаксичного аналізу, а також прийом суцільної вибірки. Висновки. Зміна емотивного коду звертання відбувається в ситуаціях, по-перше, зміни статусних відносин людини щодо свого співрозмовника (Олена і Фельс), по-друге, – коли соціально одноманітне коло виявляє порушника статусних устоїв серед своїх членів (товариство радників і лісовий радник Епамінондас Ляуфлер, порушник консервативних ґендерних устоїв щодо самостійності жінок).Документ Мовна картина світу персонажу та її відлуння крізь призму професії(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2017) Степанова, Світлана Євгеніївна; Stepanova, Svitlana Ye.Объект нашего исследования – лексические, фразеологические и грамматические особенности речи центральных и других персонажей рассказов В. М. Инбер «Соловей и Роза», А. П. Чехова «Душечка» и «Полотенце с петухом» М. А. Булгакова, обусловленные профессией персонажей. Предмет изучения – механизмы и формы отражения картины и эхо-картины мира персонажей в речи участников коммуникации. Материалом исследования послужила речь портного Эммануила Соловья и его жены Розы – основных персонажей рассказа В. М. Инбер «Соловей и Роза»; Ольги Племянниковой и близких ей мужчин разных профессий – персонажей рассказа А. П. Чехова «Душечка»; молодого начинающего врача из автобиографического рассказа М. А. Булгакова «Полотенце с петухом». Цель данного исследования – определить способы влияния профессиональной речи на становление и эволюцию языковой картины мира персонажа художественного произведения. Для выполнения поставленной цели необходимо выполнить ряд задач: 1) изучить основные способы формирования авторской художественной картины мира и способы отражения эхо-картины мира; 2) выявить в текстах указанных рассказов единицы профессионально ориентированных лексико-семантических полей и определить их структуры; 3) установить систему и определить роль автора и участников профессиональной коммуникации в исследованных рассказах; 4) проанализировать художественные выразительные средства этих рассказов, возникшие на основе профессиональной коммуникации. Методы исследования. Основной в работе является система приёмов и средств описательного метода лингвистического исследования: наблюдение, лингвистический анализ, обобщение. Методика описательного анализа применяется в работе для общей характеристики явлений языка и его единиц на современном этапе развития и для характеристики анализируемого объекта и предмета исследования. Метод структурного анализа, который даёт возможность подробно описать язык, воспринимать каждую единицу языка как элемент системы, в данной работе использован в рамках приёма компонентного анализа лексических и фразеологических единиц. При этом используется частный метод исследования плана содержания значимых единиц языка, цель которого – разложить значения на минимальные семантические составляющие. Этот метод основан на гипотезе о том, что значение всякой языковой единицы состоит из семантических компонентов (сем) и словарный состав языка может быть описан с помощью ограниченного числа семантических признаков.Документ Обзор проблем дистанционного онлайн-обучения иностранным языкам(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Степанов, Евгений Николаевич; Степанова, Светлана Евгеньевна; Степанов, Євгеній Миколайович; Степанова, Світлана Євгеніївна; Stepanov, Yevhenii M.; Stepanova, Svitlana Ye.Цель данного обзора – определить основные векторы исследований в области методики и технологий дистанционного онлайн-обучения иностранным языкам учащихся разных уровней и выявить перспективы работы учёных, методистов и преподавателей-практиков в этом направлении. Объект изучения – теоретические работы последних 15–20 лет, посвящённые дистанционному онлайн-обучению иностранным языкам, а также учебные материалы, используемые при такой форме обучения. Предмет исследования – специфика методов и технологий дистанционного онлайн-обучения иностранным языкам на современном этапе. В результате исследования были проанализированы теоретические исследования и практические разработки специалистов, занимающихся разными аспектами онлайн- преподавания иностранных языков (английского, французского, немецкого, испанского, русского), и сделаны некоторые выводы. Современная «онлайн-технологизация» образовательного процесса является вынужденной адаптивной реакцией общества на неожиданно возникшие угрозы его безопасности. Системная разработка эффективных технологий онлайн-обучения иностранным языкам, в целом, находится на начальной, прагматической стадии. Однако некоторые коллективы авторов, создающих учебные материалы для онлайн-обучения, проявляют глубокое понимание проблемы и путей её решения. Изучение этих проблем сводится к шести исследовательским направлениям: 1) определение места и роли онлайн-обучения в образовательном кластере общества; 2) интеграция наиболее ценных традиционных методик и технологий обучения иностранным языкам в новейшие процессы диджитализации; 3) поиск новых технологических возможностей дистанционного обучения на онлайн-платформах; 4) содержание и способы повышения квалификации специалистов для овладения новейшими технологиями онлайн-обучения иностранным языкам; 5) выявление, изучение и мониторинг приёмов оптимизации процессов усвоения учащимися новейших технологий и попытки стандартизировать их; 6) создание и научно-методический анализ обучающих систем, учебников, пособий и комплексов, используемых в онлайн-обучении иностранным языкам. Исследования актуальных вопросов дистанционного онлайн- преподавания иностранных языков создают перспективу успешного создания оптимально необходимых учебных материалов для этой формы обучения.Документ Перспективы новейших технологий онлайн-обучения иностранным языкам(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Степанов, Євгеній Миколайович; Степанова, Світлана Євгеніївна; Степанов, Евгений Николаевич; Stepanov, Yevhenii M.; Stepanova, Svitlana Ye.В разделе описаны современные подходы к новейшим технологиям онлайн-обучения иностранным языкам. Проанализированы теоретические исследования и практические разработки в области создания и усовершенствования данных технологий. Выявлены наиболее перспективные направления дальнейшей работы по решению указанной проблемы с целью создания интерактивных учебных пособий нового поколения и обучения преподавателей и учащихся работе с ними.Документ Професійне і побутове: когнітивний вплив у картинах і ехо-картинах світу(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Степанова, Світлана Євгеніївна; Степанова, Светлана Евгеньевна; Stepanova, Svitlana Ye.У статті зроблено спробу визначити способи та механізми впливу професійного дискурсу на становлення та еволюцію мовної картини світу (МКС) людини та ехо-картини світу близьких йому людей на прикладі персонажів оповідань В. М. Інбер «Соловей і Роза», А. П. Чехова «Душечка» та М. О. Булгакова «Рушник з півнем». Об’єктом дослідження є мовлення кравця Еммануїла Соловея та його дружини Рози – головних героїв оповідання Віри Інбер «Соловей і Роза»; Ольга Племянникова та близькі їй чоловіки різних професій – персонажі оповідання Антона Чехова «Душечка»; молодий лікар-початківець з авто- біографічної повісті Михайла Булгакова «Рушник з півнем». Результат наших спостережень дає підстави зробити ряд висновків: професійні картини світу розвиваються з удосконаленням навичок їхніх носіїв і мають безпосередній вплив на формування мовних картин світу фахівців певної галузі знань чи ремесла, а опосередкований – через професійні ехо-картини світу. і мовні картини світу людей, які оточують цих фахівців: членів сім’ї, друзів. Ці впливи відображаються в мовленні фахівців і членів сім’ї, інших близьких їм людей різними мовними засобами. Найчастіше про такі впливи свідчать групові чи індивідуальні порівняльні звороти, ідіоми, метафори, метонімії, синоніми, антоніми, персоніфікації, що відбивають професійні знання та вміння мовця, а також членів його родини та близьких друзів.Документ Соціальний статус у мовній картині світу художнього персонажа(2023) Степанова, Світлана Євгеніївна; Stepanova, Svitlana Ye.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2023. 228 с. Сучасні соціолінгвістичні, лінгвокультурологічні, когнітивні напрями у вивченні мовної репрезентації соціальних статусів зумовили актуальність узагальнення і потреби систематизації маркерів соціальних статусів у мовних картинах світу художніх персонажів. Наукові здобутки гуманітаристики на сьогодні уможливили опис маркерів соціальних статусів як системи синтагматичних (набір, пучок, комбінації одночасно діючих соціальних статусів), парадигматичних (вербальні й невербальні засоби, прийоми, механізми, які служать для вираження соціального статусу у мовних картинах і ехо-картинах світу персонажів, еволюції їхнього соціального статусу в певних мовленнєво-культурних сценаріях) і епідигматичних (у випадках багатозначності засобу) відносин. Мета цього дисертаційного дослідження – представити феномен мовної об’єктивації соціального статусу в художній картині світу як систему, організовану на підставі синтагматично-парадигматичних відношень з елементами відношень епідигматичних. Досягненню цієї мети передувала низка завдань, які вирішує здобувачка: 1) дослідити теоретичні засади, специфіку, історію вивчення проблеми вираження соціального статусу в мовній картині світу художнього персонажа, визначити сутнісну природу засобів і механізмів її омовлення; 2) проаналізувати низку художніх текстів кінця ХІХ – початку ХХ століття з метою відбору засобів персонажної вербаліки та персонажної невербаліки, які виступають маркерами соціальних статусів персонажів у мовних картинах світу; 3) уточнити типологію соціальних статусів, що цілеспрямовано маркуються вітчизняними авторами проаналізованих текстів і систематизувати структурно, прагматично і семантично різнорідні засоби об’єктивації соціального статусу художнього персонажа; 4) окреслити шляхи взаємодії вербальних і невербальних маркерів соціального статусу із суміжними категоріями мови й мовлення в літературно-художньому дискурсі; 5) визначити домінанти соціально-статусних характеристик персонажів в авторському художньому мовленні кінця ХІХ – початку ХХ століття. Об'єкт вивчення – засоби вираження соціального статусу художнього персонажа в мовній картині світу. Предмет дослідження – співвідношення підсистеми соціальних статусів художнього персонажа і підсистеми їх вербальних і невербальних маркерів, виражених мовними засобами, за принципами дихотомії синтагматичне / парадигматичне. Джерелом відбору матеріалу постали 10 художніх текстів кінця ХІХ – початку ХХ століття (однієї епохи) шести авторів (Ольги Кобилянської, Івана Карпенка-Карого, Лесі Українки, Володимира Винниченка, Антона Чехова, Віри Інбер), які цілеспрямовано працювали над реалістичним висвітленням соціально-статусних характеристик центральних і деяких другорядних персонажів за допомогою персонажної вербаліки та персонажної невербаліки. Для стилістичного зіставлення залучено також матеріал 4 текстів дипломатичного підстилю офіційно-ділового стилю. Загалом картотека містить 1815 мовних знаків різної структури та аспектно-мовної належності (від фонетичних одиниць до текстових фрагментів): 1302 вербальних маркера і 513 невербальних маркерів, – які вжито письменниками як засоби вербалізації різних соціальних статусів персонажів. Наукова новизна отриманих у дисертації результатів полягає в тому, що в ній уперше зібрано та представлено як систему структурно, прагматично і семантично різнорідні маркери соціального статусу художнього персонажа. Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що проведене в ній дослідження різних за структурою та семантикою вербальних і невербальних засобів маркування соціальних статусів у мовних картинах світу художніх персонажів засвідчило, що феномен вербалізації соціальних статусів становить систему, організовану синтагматично-парадигматичними відношеннями між підсистемою соціальних статусів (синтагматичний складник) і підсистемою мовних засобів їх вираження (парадигматичний складник) з елементами епідигматичних відношень. Визначено кореляційну залежність певних груп вербальних і невербальних маркерів соціального статусу персонажів від дискурсивних ситуацій їх уживання та від різновидів цих статусів. Запропоновано концепцію дискурсивної організації оповідного тексту літературно-художнього дискурсу. Визначено механізми дії метадискурсивності оповідних художніх текстів щодо організації їхніх прагматико-дискурсивних контекстів. Установлено індивідуальні пріоритети авторів щодо домінантного використання прагматико-дискурсивних контекстів у проаналізованих художніх текстах, а також щодо застосування певних засобів вираження соціальних статусів персонажів у соціально окреслених комунікативних ситуаціях. Результати дослідження висвітлено у вступі, трьох розділах і висновках. Результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових розробках і навчальних програмах низки філологічних дисциплін. Нові знання про системну організацію художніх засобів вербального вираження персонажем і невербальні засоби, виражені автором, про соціальну поведінку персонажа, покликані висвітлити когнітивні засади художнього зображення соціального статусу людини у різних мовленнєво-культурних сценаріях, а також мають зацікавити виробників перекладацького комп'ютерного програмного забезпечення для доповнення й уточнення програм. Результати дослідження відкривають перспективу виявлення й вивчення в різних лінгвокультурах комунікативних ситуацій і тактик маркування соціальних статусів художніх персонажів, а також особливості визначення самих статусів і взаємодії між ними.Документ Статусні мовленнєві характеристики художніх персонажів у російській літературі початку ХХ століття(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Степанова, Світлана Євгеніївна; Степанова, Светлана Евгеньевна; Stepanova, Svitlana Ye.У статті описано дослідження щодо питання про залежність мовлення людини від різних аспектів її соціального статусу. Матеріал дослідження — тексти оповідань А. П. Чехова «Товстий і тонкий», М. О. Булгакова «Рушник із півнем», В. М. Інбер «Соловей і Роза». Мета роботи — визначити роль мовних засобів, які служать у художньому творі для вираження станового, кар’єрного, майнового, професійного, культурного статусу персонажів. Об’єктом вивчення є різноманітні мовні засоби, які здатні відображати соціальний статус персонажу в його комунікативній поведінці. Предмет дослідження — статусний зміст, закріплений за цими мовними засобами. У процесі виконання дослідження різні процедури методу соціолінгвістичного аналізу поєднано з методами семантичного, граматичного, фонетичного, семіотичного та багатофакторного аналізу, методами аналізу невербальних засобів комунікації та ймовірнісного прогнозування, а також описовим і історико-описовим методами. У результаті проведеного дослідження виявлено та проаналізовано мовні засоби вираження А. П. Чеховим, М. О. Булгаковим і В. М. Інбер станового, кар’єрного, майнового, професійного, культурного статусу персонажів. Зроблено висновки. Мовні засоби, які використовуються для вираження соціального статусу персонажу, здебільшого, спрямовані на створення статусного контрасту. Такими засобами виступають антонімічні пари загальних слів і спеціальних тематичних груп, імена та прізвища персонажів, етикетні кліше (в тому числі спеціальні), побутові деталі, засновані на особливостях функціювання граматичних категорій формул соціально забарвленого мовлення). Виявлено два прийоми, що сприяють реалістичному вираженню соціального статусу персонажів: прийом взаємного зниження статусу соціально контрастних персонажів і прийом поєднання невербальних і вербальних засобів вираження соціального статусу.Документ Сучасні проблеми методики викладання мов та навчання іноземців у закладах вищої освіти(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2022) Арефьєва, Наталія Георгіївна; Бєлоброва, Тетяна Анатоліївна; Дащенко, Ольга Іванівна; Дерба, Світлана Миколаївна; Івлєва, Світлана Миколаївна; Іліаді, Олександр Іванович; Любецька, Вікторія Валеріївна; Мойсеєнко, Наталія Григорівна; Мусій, Валентина Борисівна; Панченко, Олена Іванівна; Ромащенко, Людмила Іванівна; Сосницький, Ігор Олександрович; Соценко, Наталія Федорівна; Степанов, Євгеній Миколайович; Степанова, Світлана Євгеніївна; Черновалюк, Iрина Володимирівна; Шахіна, Юлія Григорівна; Шепель, Юрій Олександрович; Арефьева, Наталья Георгиевна; Любецкая, Виктория Валерьевна; Мойсеенко, Наталия Григорьевна; Мусий, Валентина Борисовна; Степанов, Евгений Николаевич; Черновалюк, Ирина Владимировна; Arefieva, Nataliia H.; Liubetska, Viktoriia V.; Moiseienko, Nataliia H.; Musiy, Valentyna B.; Stepanov, Yevhenii M.; Chernovaliuk, Irina V.; Stepanova, Svitlana Ye.У колективній монографії, присвяченій 50-річчю кафедри мовної та загальногуманітарної підготовки іноземців та 30-річчю підготовчого відділення для іноземних громадян ОНУ імені І. І. Мечникова, представлено дослідження з актуальних теоретичних та прикладних проблем методики викладання мов та навчання іноземців у закладах вищої освіти. Розглянуто широке коло питань в руслі наступних напрямків: 1. Традиції та інновації в практиці викладання мов. 2. Лінгвокультурологічні аспекти викладання мов і проблеми міжкультурної комунікації. 3. Актуальні проблеми навчання іноземців на етапі довузівської підготовки. 4. Актуальні проблеми сучасної лінгвістики, літературознавства та перекладознавства.Документ Эволюция языковой картины мира личности сквозь призму социального опыта (на материале произведений русской литературы)(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018) Степанова, Світлана Євгеніївна; Stepanova, Svitlana Ye.Известно, что языкознание выделилось в самостоятельную науку благодаря формированию в XVIII–XIX в.в. сравнительно-исторического подхода в исследовании языков. Результаты таких исследований вскрыли массу проблем, для изучения которых наиболее приемлемыми стали научные методы и приёмы системно-структурного подхода. Благодаря его приоритетному использованию на протяжении всего ХХ в. были выявлены и систематизированы по разным признакам единицы различных языковых уровней. В конце ХХ – начале XXI в. активно изучаются когнитивные, психолингвистические, этнолингвистические, лингвокультурологические проблемы языковой практики человека. Это свидетельствует о смене приоритетов в языкознании: вместо системно-структурных методов и приёмов всё активнее используются методы и приёмы антропоцентрической парадигмы [52], которая связана с выявлением картины мира языковой личности. Наряду с понятием языковой картины мира сосуществует понятие социальной картины мира. ЯКМ и СКМ связаны понятием языковой личности, которое вошло в научный обиход относительно недавно. Его зарождение связано с развитием когнитивно-коммуникативного подхода в современной лингвистике. На данном этапе в лингвистике все эти темы ещё недостаточно широко исследованы и всё больше начинают интересовать ученых всего мира. Сегодня изучение языковых средств, с помощью которых художник слова более ста лет назад выражал социальный статус литературных персонажей, невозможно без учёта языковых, социально-исторических, цивилизационных особенностей той эпохи. Необходимо также использовать достижения системно-структурной научно-исследовательской парадигмы для оптимальной систематизации выявляемых языковых средств. Языковое мастерство литератора проявляется многими гранями таланта художника слова, которые были скрыты за ограниченными возможностями методологии лингвистических исследований прошлого века.Документ Эволюция языковой картины мира центрального персонажа рассказа А. П. Чехова «Душечка»(Астропринт, 2016) Степанова, Светлана Евгеньевна; Степанова, Світлана Євгеніївна; Stepanova, Svitlana Ye.Цель исследования — выявить в художественном произведении (рассказе А. П. Чехова «Душечка») факты и определить способы влияния на эволюцию ЯКМ языковой личности профессиональной речи её родственников и близких. Объектом данного исследования являются особенности речи Ольги Семёновны Племянниковой — центрального персонажа указанного рассказа, — обусловленные профессиональным занятием близких ей людей. Предмет изучения — формы отражения и механизмы эволюции картины мира центрального персонажа. В процессе исследования применяются приёмы и средства описательного метода: наблюдение, лингвистический анализ, обобщение; метод структурного анализа лексических и фразеологических единиц; метод исследования плана содержания значимых единиц языка. В результате проведённой работы в тексте выявлены элементы театрального, деревообрабатывающего, ветеринарного, гимназического дискурсов, которые формируют разные по времени функционирования эхо-картины мира центрального персонажа рассказа под влиянием картин мира близких ей людей, и сделана попытка установить пути эволюции ЯКМ этого персонажа. Автор пришёл к выводам о том, что индивидуальная языковая картина мира человека находится в состоянии постоянной эволюции. Профессионально-корпоративная сфера коммуникации является наиболее заметной сферой воздействия на ЯКМ личности. Эволюция и обогащение ЯКМ личности происходит благодаря механизму эхо-картины мира, обозначающей сегмент картины мира, который является для коммуникатора на определённом этапе развития его ЯКМ неосновным либо новым, но расширяется или осваивается заново благодаря общению с коммуникаторами,для которых этот сегмент основной.