Записки з романо-германської філології
Постійне посилання зібрання
Галузь і проблематика: У виданні публікуються оригінальні результати досліджень мови, мовлення, жанрології та стилістики романо-германських мов у монографічному, зіставному, перекладацькому та навчально-методичному аспектах.
Повні тексти видання доступні на сайті Нб за посиланням:
http://lib.onu.edu.ua/zapiski-s-romano-germanskoj-filologii/
Переглянути
Перегляд Записки з романо-германської філології за Автор "Boldyreva, Anzhela Ye."
Зараз показуємо 1 - 5 з 5
Результатів на сторінці
Налаштування сортування
Документ Англійські адвербальні дієслова руху в оригіналі та способи їх відтворення в українському перекладі(Астропринт, 2024) Яровенко, Людмила Степанівна; Болдирева, Анжела Євгенiївна; Yarovenko, Liudmyla S.; Boldyreva, Anzhela Ye.Проаналізовано парадигматичні і синтагматичні характеристики адвербіальних дієслів (АД) руху в оригіналі та досліджено способи їх відтворення у українському перекладі. Аналіз словникових статей АД продемонстрував у більшості з них розгалуженість їх семантичних структур та наявність в них інтегральної семи руху, яка може бути принциповою або факультативною. Синтагматичний потенціал АД досить широкий, виходячи з різноманіття дистрибутивних моделей, які було зафіксовано. Було зареєстровано три способи їх перекладу: варіантні відповідності, перекладацькі трансформації та нульовий переклад (з найменшою частотністю). Домінуючим способом перекладу виявився переклад на рівні трансформацій (контекстуальних замін). Встановлена така комбінаторика варіантів перекладу: a) передача семи руху в структурі оказіонального відповідника; б) «погашення» семи руху та актуалізація семи іншої дії; в) актуалізація семи руху в дієсловах, в яких вона не є лексикографічно закріпленою. Встановлена кореляція між чинниками, що обумовлюють перекладацькі стратегії. Найбільш впливовим чинником виявилось контекстуальне оточення АД з випадками включення контекстуальних сем у семантичну структуру АД. Контекст, як широке поняття, передбачає обов’язкове урахування наступних параметрів: розбіжностей у семантичних об’ємах слів та у сполучуваності слів у ВМ та МП. Крім того, необхідно приймати до уваги фактор відповідності перекладного еквівалента до літературних норм цільової мови. Досить значущим також є праве оточення АД, яке розширює їх семантику та конкретизує спосіб руху. Його переклад здійснювався за допомогою прийменників, прислівників та різноманітних префіксів у якості заміни англійських прийменників. Встановлено, що для досягнення адекватного перекладу перекладач вдавався до різноманітних лексичних та граматичних трансформацій, а саме конкретизації значення, модуляції, заміни частин мови, пермутації, додавання та антонімічного перекладу. Найбільшу складність для перекладу склали індивідуальні (авторські) АД зі стилістичними обертонами. Переклад — синтез об’єктивних та суб’єктивних чинників. Особистість перекладача, його професіоналізм визначають якість фінального продукту.Документ Переклад каламбурів як засобу створення гумористичного ефекту: до постановки проблеми(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2016) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Болдырева, Анжела Евгеньевна; Boldyreva, Anzhela Ye.У пропонованій статті розглядається такий мовний феномен як каламбур. Тут описується структура каламбурів, надаються їхні класифікації, встановлюються погляди дослідників на передачу каламбурів у мові перекладу.Документ Реалії в оригіналі та перекладі(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2020) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Болдырева, Анжела Евгеньевна; Boldyreva, Anzhela Ye.В статті надається стислий огляд поглядів дослідників на визначення реалій, їх класифікацію, проблему передачі реалій при перекладі. Матеріалом дослідження послугували російські народні казки та їх переклад англійською мовою. Світова література – це живий організм, який об'єднує літератури різних країн в єдину, цілісну систему, що безперервно розвивається і живе за своїми власними законами. Особливе місце серед культурного літературного спадку людства займають фольклорні твори, зокрема народні казки. Мова становить собою певне відображення культури будь-якої нації, вона несе в собі національно-культурний код того чи іншого народу. Мова не існує поза культурою. Тісний зв'язок між вивченням мови фольклору та культури не підлягає сумніву. В будь-якій мові є такі мовні одиниці, в яких національно-культурний компонент закладений у самій їх семантиці. Це прецедентні імена, реалії, звертання, власні назви, фразеологізми тощо, тобто те, що ряд вчених назвали безеквівалентною лексикою. Найпоширенішим терміном на позначення етнокультурної / етноспецифічної лексики став термін «реалія». Проблема перекладу реалій вважається однією з найголовніших та найскладніших у міжкультурному аспекті перекладу та дослідженнях національно-культурної специфіки мови і мовленнєвої діяльності. Якщо мовне і культурне розмаїття сьогодні визначене як багатство цивілізації, то саме переклад працює на його збереження. Переклад виступає як засіб захисту національних мов і культур, даючи імпульси для їхнього саморозвитку і водночас вберігаючи їх від надмірного іншомовного впливу. Художній переклад з'єднує шедеври національних літератур у класику світової літератури, що дає кожному з нас унікальний шанс побачити цей світ через призму представника іншої нації, іншої ментальності. Саме проблемі передачі слів-реалій як етноспецифічної лексики при перекладі й присвячена дана стаття.Документ Смисловий розвиток при перекладі(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2019) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Болдырева, Анжела Евгеньевна; Boldyreva, Anzhela Ye.Стаття присвячена дослідженню однієї з лексичних перекладацьких трансформацій – смисловому розвитку. В роботі подається стислий огляд та характеристика точок зору дослідників на проблему виокремлення трансформацій при перекладі, їх класифікацій в цілому та обговорюються закономірності використання прийому смислового розвитку при перекладі зокрема. Термін «трансформація» для позначення перекладацьких операцій найширше використовується у численних роботах з теорії перекладу поруч з терміном «перекладацькі перетворення». Загалом трансформації розглядаються у перекладі як прийоми, до яких удається перекладач для перекладу багатьох різних текстів у тих випадках, коли словникова відповідність відсутня або не може бути використана в умовах даного контексту. До перекладацьких перетворень удаються через неповну спільність чи відмінність вихідної мови та мови перекладу. При наявності великої кількості різноманітних трансформацій, виділених різними дослідниками, з’являється змога для перекладача найбільш точно і адекватно перекладати будь-який текст художнього, наукового, технічного чи газетно-публіцистичного жанру. Трансформації допомагають перекладачеві адекватно перекласти текст та показують відмінності у мові оригіналу і перекладу. Традиційно більшість дослідників класифікують різноманітні перекладацькі трансформації за мовними рівнями. В залежності від мовного матеріалу, що підлягає перетворенню при перекладі, трансформації найчастіше відбуваються на лексичному та граматичному (синтаксичному) рівнях. Дослідження виконано на матеріалі роману відомого сучасного американського письменника Дена Брауна «Інферно» та його перекладу російською мовою.Документ Топоніміка м. Одеси: лінгвістичний аспект(Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2023) Болдирева, Анжела Євгенiївна; Яровенко, Людмила Степанівна; Boldyreva, Anzhela Ye.; Yarovenko, Liudmyla S.Стаття присвячена розгляду окремої групи власних назв — топонімів. Тут надаються погляди українських відомих вчених-ономастів на розвиток топоніміки в Україні, розглядаються класифікації топонімів. Окрема увага приділяється топоніміці міста Одеси. Топоніміка викликає глибокий інтерес для багатьох наук, зокрема для мовознавства, історії, етнографії та географії. Оскільки топоніми є невід’ємною частиною географічного середовища і культури народу, виникає природнє бажання усвідомити географічні назви, встановити, як вони формуються, розвиваються і вмирають, що вони означають. Напевно майже всі науковці лінгвістичних галузей погодяться з думкою про те, що топоніми є унікальним мовним феноменом. Виникнення власних назв цієї галузі є складним лінгвоісторичним процесом, який не може бути зведений до однієї або навіть кількох словотворчих моделей. Топоніми — це той особливий розділ ономастики, що потребує спеціального вивчення, впорядкування і ретельної охорони у зв’язку з тими функціями, які вони не тільки виконують у мові, а й відіграють в історії і суспільстві. Географічні назви зустрічаються усюди — на мапах, у поштових адресах, у газетних статтях і повсякденних розмовах. Вони дозволяють людству орієнтуватися у просторі. Таким чином, топоніми мають просторову прив’язку та можуть розповісти багато про територію, історію її заселення, освоєння та господарське використання. Саме географи знають народні географічні терміни, які утворюють топоніми. Нарешті, дуже важливим є правильне написання топонімів при складанні мап. Таким чином, цей вид онімів є невід’ємною частиною життя будь-якої держави, а точніше – одним з його самобутніх символів. Українські топоніми виникали у різні історичні епохи, змінювалися у часі за формою, а часто й за змістом, розповсюджувалися у залежності від певних історичних подій — міграції населення, війн, культурного і мовного спілкування. У цьому плані топоніміка — джерело історії, оскільки дає етнографії велику кількість цікавої інформації. Розгляд та аналіз локальних топонімів Одеси дозволяє з’ясувати особливості етногенетичних процесів на території міста, розкрити сутність світосприйняття і життєдіяльності народу.