К вопросу о статусе теолингвистики в современном языкознании
Вантажиться...
Дата
2016
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
В статье анализируется новое направление в языкознании, именуемое теолингвистикой, проводится сопоставление целей и задач новой дисциплины в западной и
славянской лингвистике, выявляются основные проблемы, возникающие в процессе
становления теолингвистического подхода к изучению языка религии.
В статті аналізується новий напрямок у мовознавстві – теолінгвістика, здійснюється зіставлення цілей та завдань нової дисципліни в західній та слов’янській лінгвістиці, виявляються основні проблеми, що виникають у процесі становлення теолінгвістичного підходу до вивчення мови релігії
The paper is devoted to the analysis of theolinguistics, an incipient philological branch at the junction of theology, religious anthropology and linguistics. Having appeared in the 70-s of the 20-th century theolinguistics was meant as a branch of linguistics seeking to describe how human discourse may be employed to refer to the divine and how language operates in ‘religious’ situations. Further developments of this branch of learning broadened the scope of scientific interests to the study of the relationship between language and religious thought and practice illustrated by ritual, sacred texts, preaching, doctrinal statements and private affirmations of belief. Slavonic linguists took up the idea of the western philologists at the end of the 20-th century. Since then they have been working out a generic system of theolinguistics including its terminological apparatus, methodology, goals and tasks. The main difficulties theolinguistics is confronted with can be both of objective and subjective characters. The main objective problem is gnoseological roots of its constituents (scientific and theological). On the other hand it is inhomogeneity of theolinguistics, that can be helpful to solve many problems incapable of being solved by means of purely scientific methods.
В статті аналізується новий напрямок у мовознавстві – теолінгвістика, здійснюється зіставлення цілей та завдань нової дисципліни в західній та слов’янській лінгвістиці, виявляються основні проблеми, що виникають у процесі становлення теолінгвістичного підходу до вивчення мови релігії
The paper is devoted to the analysis of theolinguistics, an incipient philological branch at the junction of theology, religious anthropology and linguistics. Having appeared in the 70-s of the 20-th century theolinguistics was meant as a branch of linguistics seeking to describe how human discourse may be employed to refer to the divine and how language operates in ‘religious’ situations. Further developments of this branch of learning broadened the scope of scientific interests to the study of the relationship between language and religious thought and practice illustrated by ritual, sacred texts, preaching, doctrinal statements and private affirmations of belief. Slavonic linguists took up the idea of the western philologists at the end of the 20-th century. Since then they have been working out a generic system of theolinguistics including its terminological apparatus, methodology, goals and tasks. The main difficulties theolinguistics is confronted with can be both of objective and subjective characters. The main objective problem is gnoseological roots of its constituents (scientific and theological). On the other hand it is inhomogeneity of theolinguistics, that can be helpful to solve many problems incapable of being solved by means of purely scientific methods.
Опис
Ключові слова
теолингвистика, теолингвистический подход, язык религии, теолінгвістика, теолінгвістичний підхід, мова релігії, theolinguistics, relationship between language and religious thought, inhomogeneity
Бібліографічний опис
Записки з романо-германської філології = Writings in Romance-Germanic Philology