Науково-теоретичне обґрунтування вимовних норм української літературної мови (кінець XIX — початок ХХ ст.)

Abstract

Процес формування літературних вимовних норм розпочався з часу появи нової української літературної мови. Становлення української орфоепії гальмувалося суспільно-історичними та політичними умовами (поділ України на Східну і Західну, заборона використання української мови як літературної). Виробленню орфоепічних норм передувало формування орфографічних норм. Вимовні риси складалися пізніше, ніж правописні, і останні накладали певний відбиток на орфоепічні норми. Оскільки у XIX столітті існувало два варіанти літературної мови – східноукраїнський і західноукраїнський, – усталення вимовних норм відбувалося відповідно до двох основ – наддніпрянської і наддністрянської. Це засвідчують рукописи і першодруки нової української літературної мови, у яких відбиті вимовні особливості, а згодом – і наукові праці та граматики, у яких визначались, обґрунтовувались і закріплювались норми української літературної вимови.