Щоденник історика І. А. Линниченка: походження, архівна "доля", джерелознавчий потенціал

Abstract

В історіографічних дослідженнях важливе значення мають «інтимні» джерела - епістолярій, щоденники і, меншою мірою, мемуари, позаяк вони найчастіше є спробою авто-апологетики. У щоденниках перед нами відкривається не лише творча лабораторія історика, але й приватний світ, повсякденність, внутрішні переживання. Як правило, лише частково інформація з щоденників присутня й в інших джерелах. В будь-якому разі дані з щоденників дозволяють верифікувати іноді заплутані факти. Кількість щоденників взагалі і щоденників істориків зокрема у фондах Державного архіву Одеської області (далі - ДАОО) є незначною. Жоден з них не став предметом археографічної публікації. Серед щоденників істориків безумовно перше місце серед фондів ДАОО слід відвести розлогим та «багатошаровим» записам засновника одеської історіографії А. Скальковського. Хоча і не опубліковане, це джерело досить ретельно опрацьовано в працях його біографів. Меншою мірою це можна твердити про аналогічну пам'ятку з фондів ДАОО - щоденникові записи професора російської історії Новоросійського університету Івана Андрійовича Линниченка (1857-1926). Хоча по формі це є саме щоденник, тобто записи, що з'явились під час зафіксованих подій, формула «щоденникові записи» відображає невпорядкованість, певну хаотичність тексту, що навряд чи призначався для друку, а мав бути допоміжним джерелом при написанні в подальшому мемуарів (як це часто бувало в інших випадках).