Персонажи А. И. Куприна в контексте синергетики
Вантажиться...
Дата
2016
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І.І. Мечникова
Анотація
В статье отмечается, что основные показатели переходного времени —
нестабильность, ощущение «коловращения», бесперспективность, «дробность
идей» — свойственны и миропониманию человека, живущего в нем. В связи с этим
вполне закономерно наше обращение к прозе А. И. Куприна — она актуальна и
современна для нас и несет в себе показательные черты «переходного» художественного
сознания. Она воспроизводит ощущение кризиса и хаоса, которые стали
«лицом времени»; отражает дробность мира; демонстрирует ироническое отношение
к действительности, не соответствующей представлениям о гармонии
как основе жизни; корректирует приоритеты бытия. Все эти качества свидетельствуют
о том, что в переходное время конца ХІХ — начала ХХ вв. формируются
новые отношения человека с миром, свойственные и для нашего безыдейного
времени.
У статті зазначається, що показники перехідного часу — нестабільність, безперспективність, відчуття «кружляння» — властиві і світобаченню людини, що живе в ньому. У зв’язку з цим цілком закономірне наше звернення до прози О. І. Купріна — вона актуальна і сучасна для нас та несе в собі показові риси «перехідної» художньої свідомості. Вона відтворює відчуття кризи і хаосу, які стали «обличчям часу»; відображує багатовекторність пошуку; демонструє іронічне ставлення до дійсності, що не відповідає уявленням про гармонію як основу життя; коригує пріоритети буття. Усі ці якості свідчать про те, що в перехідний час кінця ХІХ — початку ХХ ст. формуються нові стосунки людини зі світом, властиві і для нашого безідейного часу.
The researchers have already proved that all the unstable boundary times have common patterns in their development. Such main features of a transitional period, as instability, impression of ’circumrotation’, lack of prospects and discreteness of ideas, are also peculiar to ideology of people living in those times. Thus, the author’s reference to A. I. Kuprin’s prose is quite natural. She examines his artistic works in the context of synergy, referring to the latest researches in the theoretical field of unbalanced systems. A. I. Kuprin’s heritage is up-to-date for us and carries the distinctive features of ’transitional’ artistic consciousness. It reflects the dissipative outline of unstable thinking, inclination to synthesis of the old way and new, advantages of experiments that are organic for formation of a new picture of the world. His works reveal the sense of crisis and chaos, which represents that period. They also show discreteness of the world, demonstrates ironic attitude to reality, which doesn’t support the idea of harmony as the base of life and amends the priorities of existence (social existence gives way to ethical values). All those features show that during the transitional period of the end of the 19th — beginning of the 20th centuries new person-world relationships are formed, which are also peculiar to our ideologically uncommitted world. General conclusions, made in the article, claim to be universal in a certain way and can be used to analyse present day postmodern texts as the latest phenomena of transitional times.
У статті зазначається, що показники перехідного часу — нестабільність, безперспективність, відчуття «кружляння» — властиві і світобаченню людини, що живе в ньому. У зв’язку з цим цілком закономірне наше звернення до прози О. І. Купріна — вона актуальна і сучасна для нас та несе в собі показові риси «перехідної» художньої свідомості. Вона відтворює відчуття кризи і хаосу, які стали «обличчям часу»; відображує багатовекторність пошуку; демонструє іронічне ставлення до дійсності, що не відповідає уявленням про гармонію як основу життя; коригує пріоритети буття. Усі ці якості свідчать про те, що в перехідний час кінця ХІХ — початку ХХ ст. формуються нові стосунки людини зі світом, властиві і для нашого безідейного часу.
The researchers have already proved that all the unstable boundary times have common patterns in their development. Such main features of a transitional period, as instability, impression of ’circumrotation’, lack of prospects and discreteness of ideas, are also peculiar to ideology of people living in those times. Thus, the author’s reference to A. I. Kuprin’s prose is quite natural. She examines his artistic works in the context of synergy, referring to the latest researches in the theoretical field of unbalanced systems. A. I. Kuprin’s heritage is up-to-date for us and carries the distinctive features of ’transitional’ artistic consciousness. It reflects the dissipative outline of unstable thinking, inclination to synthesis of the old way and new, advantages of experiments that are organic for formation of a new picture of the world. His works reveal the sense of crisis and chaos, which represents that period. They also show discreteness of the world, demonstrates ironic attitude to reality, which doesn’t support the idea of harmony as the base of life and amends the priorities of existence (social existence gives way to ethical values). All those features show that during the transitional period of the end of the 19th — beginning of the 20th centuries new person-world relationships are formed, which are also peculiar to our ideologically uncommitted world. General conclusions, made in the article, claim to be universal in a certain way and can be used to analyse present day postmodern texts as the latest phenomena of transitional times.
Опис
Ключові слова
нелинейная система, синергетика, самоорганизация, бифуркация, нелінійна система, самоорганізація, біфуркація, nonlinear system, synergetics, self-organization, bifurcation
Бібліографічний опис
Проблеми сучасного літературознавства = The problems of contemporary literary studies