«Розриви» історичного часу як об’єкт філософсько-історичного дослідження

Abstract

Актуальність теми дослідження. Друга половина ХХ – початок ХХІ ст. супроводжувалась переглядом концептуальних методологічних основ у філософсько-історичній думці. Реальність ХХ сторіччя виявилась настільки катастрофічною, що модерністське бачення історії як передбачуваного процесу, організованого руху людського суспільства до відомої мети просто перестало працювати. Після Першої світової війни ідея Прогресу втратила роль безсумнівного авторитету. Друга половина ХХ століття ознаменувалася початком пошуків в галузі колективних уявлень, зокрема колективної та історичної пам’яті. Історичні уявлення вперше стали самостійним об’єктом дослідження, набувши рівноправного статусу з «об’єктивною» історичною реальністю.