Почуття власної гідності й самореалізація особистості

Abstract

Проблема вивчення людської гідності бере початок свого існування з літописів філософів античного світу й Середньовіччя (Аристотель, Спіноза, Сократ), була продовжена в роботах філософів епохи Відродження (Ф.Петрарка, Браччоліні), представлена в німецькій класичній філософії (І.Кант, І.Г. Фіхте, І.Х.Ф.Шіллер), центральними ідеями виступали питання свідомості, волі, інтелектуального збагнення реальності, у вітчизняній філософії (М.О. Бердяєв, Д.С. Мережковський, В.С. Соловйов) істина про людину інтерпретувалася як кристалізація повсякденного, духовно напруженого досвіду, удосконалена ідеями педагогів-революціонерів, гуманістів (К.Д. Ушинський, В.Г. Бєлінський, О.М. Герцен), продовжена в роботах західних учених (Е. Фромм, Е. Ериксон, Т. Шибутані) та вітчизняних психологів (Г.Д. Бандзеладзе, Б.І. Додонов, Б.В. Золотухіна-Аболіна, М.С. Пряжников) у вивченні особистісної, професійної й національної гідності і є актуальною на сьогоднішній день (надання психологічної допомоги постраждалим, технології виховання гідності школярів, захист прав і гідності у суді).