Особенности антропонимного пространства романа В. В. Набокова «Защита Лужина»
Вантажиться...
Дата
2015
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Статья посвящена исследованию способов организации антропонимного пространства романа В. В. Набокова «Защита Лужина». Автор обращает внимание на необычность ономастического пространства этого произведения Набокова по сравнению с другими романами писателя. Главной особенностью является доминирование фамилии «Лужин», при помощи которой формируются другие номинации главных
героев в строгой иерархии, как в шахматной партии вокруг короля. Важность номинации «Лужин» усиливается вынесением её в название произведения. Номинация «Лужин» используется в неизменном виде, как в официальных, так и в неофициальных ситуациях общения; как в речи автора, так и в речи персонажей. Детское имя из дошахматного времени и имя-отчество героя В. В. Набоков оставляет за рамками
антропонимного пространства романа.
В построении антропонимного пространства произведения отсутствию антропонимной номинации у главных героев противостоит насыщенность собственных имён у второстепенных и лишь упоминаемых
персонажей. В статье отмечается, что В. В. Набоков умело использует семантизацию и звукопись при создании вымышленных фамилий.
Статтю присвячено дослідженню способів організації антропонімного простору роману В. В. Набокова «Защита Лужина». Автор звертає увагу на незвичайність ономастичного простору цього твору Набокова в порівнянні з іншими романами письменника. Головною особливістю є домінування прізвища «Лужин», за допомогою якого формуються інші номінації головних героїв у суворій ієрархії, як у шаховій партії навколо короля. Важливість номінації «Лужин» посилюється винесенням її в назву твору. Вона використовується в незмінному вигляді в офіційних і неофіційних ситуаціях спілкування; як у мовленні автора, так і в мовленні персонажів. Дитяче ім’я з дошахового часу і ім’я-по батькові героя В. В. Набоков залишає за межами антропонімного простору роману. У побудові антропонімного простору твору відсутності антропонімної номінації у головних героїв протистоїть насиченість власних імен у другорядних і лише згадуваних персонажів. Автор зазначає, що В. В. Набоков вміло використовує семантизацію і звукопис при створенні вигаданих прізвищ.
The article investigates the ways of organizing anthroponymical space novel in V. V. Nabokov’s «Luzhin Defence». The author draws attention to the unusual onomastic space of this work compared to other novels by the writer. The main feature here is the predominance of the surname «Luzhin» within the text boundaries which influences other main characters’ nomination in a strict hierarchy like in a chess game around the king. The importance of the nomination «Luzhin» is underlined by making it the title of the novel. The nomination «Luzhin» remains unchanged, both in formal and informal communication situations; in the author’s, and in the characters’ speech. V. Nabokov leaves out the protagonist’s childhood name and his patronymic in the anthroponymical space of the novel. The absence of the main characters’ anthroponymical nomination in the anthroponymical space of the novel is opposed by the abundance of the supporting personages’ personal names. The author notices V. Nabokov’s skillful use of semantisation and transciptive sound-painting in creating fictional names.
Статтю присвячено дослідженню способів організації антропонімного простору роману В. В. Набокова «Защита Лужина». Автор звертає увагу на незвичайність ономастичного простору цього твору Набокова в порівнянні з іншими романами письменника. Головною особливістю є домінування прізвища «Лужин», за допомогою якого формуються інші номінації головних героїв у суворій ієрархії, як у шаховій партії навколо короля. Важливість номінації «Лужин» посилюється винесенням її в назву твору. Вона використовується в незмінному вигляді в офіційних і неофіційних ситуаціях спілкування; як у мовленні автора, так і в мовленні персонажів. Дитяче ім’я з дошахового часу і ім’я-по батькові героя В. В. Набоков залишає за межами антропонімного простору роману. У побудові антропонімного простору твору відсутності антропонімної номінації у головних героїв протистоїть насиченість власних імен у другорядних і лише згадуваних персонажів. Автор зазначає, що В. В. Набоков вміло використовує семантизацію і звукопис при створенні вигаданих прізвищ.
The article investigates the ways of organizing anthroponymical space novel in V. V. Nabokov’s «Luzhin Defence». The author draws attention to the unusual onomastic space of this work compared to other novels by the writer. The main feature here is the predominance of the surname «Luzhin» within the text boundaries which influences other main characters’ nomination in a strict hierarchy like in a chess game around the king. The importance of the nomination «Luzhin» is underlined by making it the title of the novel. The nomination «Luzhin» remains unchanged, both in formal and informal communication situations; in the author’s, and in the characters’ speech. V. Nabokov leaves out the protagonist’s childhood name and his patronymic in the anthroponymical space of the novel. The absence of the main characters’ anthroponymical nomination in the anthroponymical space of the novel is opposed by the abundance of the supporting personages’ personal names. The author notices V. Nabokov’s skillful use of semantisation and transciptive sound-painting in creating fictional names.
Опис
Ключові слова
ономастика, антропоним, антропонимное пространство, номинация, художественный текст, Набоков, В. В., антропонім, антропонімний простір, номінація, художній текст, onomastics, anthroponymy, anthroponymical space, nomination, fiction, Nabokov, V.
Бібліографічний опис
Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства