Речевая объективация когнитивных импликаций топонима в дискурсе А. С. Пушкина
Вантажиться...
Дата
2014
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Астропринт
Анотація
Статья выполнена в рамках когнитивной лингвистики. Топоним рассматривается как свёрнутый, кодированный текст, содержание которого включает большой комплекс компонентов, выявляемых путём парадигматического и синтагматического моделирования. В содержании топоконцепта имеются как собственно лингвистические, так и когнитивно-семантические компоненты: понятийные, чувственно-образные, аксиологические. Экспликация этих компонентов в художественном дискурсе связана с авторскими интенциями, эстетическими установками и осуществляется избирательно как путём построения номи-национных парадигм, так и благодаря совокупности разнотипных характеризующих атрибутивов, совместно формирующих номинативное поле топоконцепта.
Показано, что сочетание парадигматики и синтагматики в процессе речевой презентации когнитивных импликаций топо-нима даёт возможность А. С. Пушкину менять ключи характеризации, актуализируя в одних случаях объективные компоненты содержания топонима-концепта, в других — выявляя субъективную авторскую интенцию. Аргументируется положение о том, что топонимы в художественном дискурсе служат не только маркерами дискретизированного пространственного континуума, но являются также инструментом воздействия, средством представления информации в личностной интерпретации и отражения языковой картины мира автора.
Стаття виконана у рамках когнітивної лінгвістики. Топонім розглядається як згорнутий, кодований текст, зміст якого включає великий комплекс компонентів, що виявляються шляхом парадигматичного та синтагматичного моделювання. У складі топоконцепту є як власне лінгвістичні, так і когнітивно-семантичні компоненти: поняттєві, чуттєво-образні, аксіологічні. Експлікація цих компонентів у художньому дискурсі пов’язана з авторськими інтенціями, естетичними установками та здійснюється вибірково як шляхом побудови номінаційних парадигм, так і завдяки сукупності різнотипових характеристик атрибутивів, що спільно формують номінативне поле топоконцепту. Продемонстровано, що сполучення парадигматики і синтагматики у процесі мовленнєвої презентації когнітивних імплікацій топоніма дає змогу О. С. Пушкіну змінювати аспекти характеризації, актуалізуючи в одних випадках об’єктивні компоненти змісту топоніма-концепта, в інших — виявляючи суб’єктивну авторську інтенцію. Аргументується положення про те, що топоніми в художньому дискурсі слугують не лише маркерами дискретизованого просторового континууму, але є також інструментом впливу і засобом подання інформації в особистісній інтерпретації та віддзеркалення мовної картини світу автора.
The article is created in the framework of cognitive linguistics. The toponym is regarded as a compressed encoded text, which contains a vast complex of components that are revealed by means of paradigmatic and syntagmatie simulation. A topoconcept contains both linguistic and cognitive-semantic components: conceptual, sensually-artistic, axiological. Explication of these components in the artistic discourse is concerned with the author’s intentions, aesthetic mindset and is carried out selectively both by constructing nominative paradigms, and due to the combination of characteristic attributives of different types, altogether shaping the topoconcept nominative field. It is shown that the combination of paradigmatics and syntagmatics in the process of speech presentation of the toponym cognitive implications gives A. S. Pushkin an opportunity to change the characterization keys, actualizing the objective components of the toponym-concept contents in some cases, and revealing the author’s subjective intention in others. An argument is provided that toponyms in the artistic discourse do not only serve as discretized spatial continuum markers, but also as an instrument of influence, a means of presenting information in a personal interpretation and of reflecting the author’s linguistic worldview.
Стаття виконана у рамках когнітивної лінгвістики. Топонім розглядається як згорнутий, кодований текст, зміст якого включає великий комплекс компонентів, що виявляються шляхом парадигматичного та синтагматичного моделювання. У складі топоконцепту є як власне лінгвістичні, так і когнітивно-семантичні компоненти: поняттєві, чуттєво-образні, аксіологічні. Експлікація цих компонентів у художньому дискурсі пов’язана з авторськими інтенціями, естетичними установками та здійснюється вибірково як шляхом побудови номінаційних парадигм, так і завдяки сукупності різнотипових характеристик атрибутивів, що спільно формують номінативне поле топоконцепту. Продемонстровано, що сполучення парадигматики і синтагматики у процесі мовленнєвої презентації когнітивних імплікацій топоніма дає змогу О. С. Пушкіну змінювати аспекти характеризації, актуалізуючи в одних випадках об’єктивні компоненти змісту топоніма-концепта, в інших — виявляючи суб’єктивну авторську інтенцію. Аргументується положення про те, що топоніми в художньому дискурсі слугують не лише маркерами дискретизованого просторового континууму, але є також інструментом впливу і засобом подання інформації в особистісній інтерпретації та віддзеркалення мовної картини світу автора.
The article is created in the framework of cognitive linguistics. The toponym is regarded as a compressed encoded text, which contains a vast complex of components that are revealed by means of paradigmatic and syntagmatie simulation. A topoconcept contains both linguistic and cognitive-semantic components: conceptual, sensually-artistic, axiological. Explication of these components in the artistic discourse is concerned with the author’s intentions, aesthetic mindset and is carried out selectively both by constructing nominative paradigms, and due to the combination of characteristic attributives of different types, altogether shaping the topoconcept nominative field. It is shown that the combination of paradigmatics and syntagmatics in the process of speech presentation of the toponym cognitive implications gives A. S. Pushkin an opportunity to change the characterization keys, actualizing the objective components of the toponym-concept contents in some cases, and revealing the author’s subjective intention in others. An argument is provided that toponyms in the artistic discourse do not only serve as discretized spatial continuum markers, but also as an instrument of influence, a means of presenting information in a personal interpretation and of reflecting the author’s linguistic worldview.
Опис
Мова: науково-теоретичний часопис з мовознавства / ОНУ ім. І.І. Мечникова. – Одеса: Астропринт, 2014. – за 2013, №20: Присвячено 120-річчю від дня народження Володимира Володимировича Маяковського.
Ключові слова
топоним, номинационная парадигма, синтагматика в речевой презентации топообъекта, номинативное поле топоконцепта, объективные и субъективные компоненты, топонім, номінаційна парадигма, синтагматика у мовленнєвій презентації топооб’екта, номінативне поле топоконцепта, об’єктивні та суб’єктивні компоненти, toponym, nominational paradigm, syntagmatics in the speech representation of topo-object, nominational field of the topo-concept, objective and subjective components
Бібліографічний опис
Мова: Науково-теоретичний часопис з мовознавства