Лінгвокультурологічний і стилістичний потенціал орієнтальної лексики в „Кримських сонетах” Адама Міцкевича

Abstract

У статті розглянуто орієнтальну лексику в „Кримських сонетах” Адама Міцкевича як стилістично маркований засіб, що відображає специфіку і неповторність східного світобачення. Образні засоби, зокрема метафори, порівняння, гіперболи, характерні для поетики персидської та арабської мов, посилюють зв’язок сонетів з іншомовною культурою. Міцкевич в руслі романтичного напряму по-новаторськи представляє неоднорідність культур Заходу і Сходу, відтворює в сонетах побачений ним колорит життя мусульманського населення Криму

The article examines Oriental lexicon in „The Crimean Sonnets” by Adam Mickiewicz. This lexicon performs the function of stylistically marked means, reflecting the specificity and uniqueness of the oriental world view. Imaginative means, in particular metaphors, comparisons, hyperboles, typical of the poetics of the Persian and Arabic languages , enhance the correlation between communication sonnets and the foreign language culture. Using an innovative approach, Mickiewicz represents the heterogeneity of the East and West cultures in the context of Romanticism, reproduces the diversity of life of the Muslim population in the Crimea.