Давньосемітські міфоніми Ваал-Ґад і Мені-Мануфі, їх перекладацькі еквіваленти у християнській традиції та давньоруські церковні повчання

Abstract

Персонажі Гад (або Ваал-Гад) та Мені (Мануфі) вшановувалися як божества сонця й місяця. У ссмітів-язичників (фінікійців передусім) Ваал (Баал) був утіленням чоловічої запліднюючої сили і виявляв себе через свою дружину Астарту. яка, у свою чергу, була символом пасивної, сприймаючої сили природи. Культ чоловічої й жіночої пари божеств співпадав і виявлявся в дикій, розгнузданій розпусті. Наслідки цього культу відомі щодо міст Содома і Гоморри. де жителі поклонялись Ваалу. В іудеїв назва Ваал (стимологічно "господар, господь") була символом найбільш ницого ідолопоклонства. Водночас для давніх євреїв цей культ мав і певну привабливість, про що свідчать численні місця із біблійних істориків на зразок того, що "полишили сини Ізраїлеві свого Господа і стали служити Ваалу, роблячи зле перед Господом"