Дискреційні повноваження судді при проведенні процедури урегулювання спору за участю судді
Вантажиться...
Дата
2022
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Статтю присвячено висвітленню врегулювання спору за участю судді як інституту процесуального права, який має переважну складову дискреційності при реалізації. Автор вважає, що застосування даного інституту не треба робити обов’язковим, оскільки вказане одразу значно знизить відсоток ефективності застосування такої процедури. Автор визнає формулювання ЦПК і ГПК щодо обов’язку судді зупинити провадження у справі на час проведення процедури врегулювання спору за участю судді більш коректним, тому доцільно внести зміни до КАС України, уодноманітнивши це законодавче положення. Обгрунтовано доцільність встановлення імперативного обовязку судді достроково припинити процедуру врегулювання спору за участі судді у разі затягування врегулювання спору будь-якою із сторін. Проаналізовано значення та вплив особистісних якостей судді як учасника судочинства при реалізації дискреційних і недискреційних повноважень. Доводиться, що такі риси, як толерантність, доброчесність, кваліфікованість судді необхідні для якісної реалізації дискреційних повноважень суду. Запропоновано уніфікувати підходи до проведення процедури врегулювання спору за участю судді та проводити з цих питань лекції та тренінги в Академії суддів України. Виявлено, що деякі повноваження судді є багатоскладними, що включають декілька повноважень. Повноваження судді щодо врегулювання спору за участю судді складається з декількох повноважень, які можуть бути реалізовані лише в тому випадку, якщо суддя винесе рішення про застосування даної процедури. При цьому ці «похідні» повноваження можна поділити на дискреційні та не дискреційні в залежності від того, чи надає законодавець судді право діяти на свій розсуд при реалізації певного повноваження. Однак за аналізом деяких повноважень було виявлено невідповідність завдань цих повноважень їх законодавчому регулюванню. Тому необхідні внесення змін до чинного законодавства та подальші дослідження порушеного питання.
The article is devoted to the amicable dispute settlement with the participation of a judge as an institution of procedural law with a predominant component of judge’s discretion. The author claims that the use of this institute should not be made mandatory, as this will immediately significantly reduce the effectiveness of such a procedure. The author considers duty of a judge to suspend the proceedings during the amicable dispute settlements provided by the rules of the Code of Civil Procedure as well as Code of Commercial Procedure to be implemented to the Code of Administrative Procedure of Ukraine in order to unify the aforesaid Codes. The author substantiates the imperative duty of the judge to terminate the procedure of amicable dispute settlement if the procedure has been maliciously delayed by any of the parties. The importance and influence of the personal qualities of the judge as a participant in the judicial process in the exercise of discretionary and non-discretionary powers has been analyzed in the article. It is being substantiated also that judge’s features, such as tolerance, integrity, and qualification are necessary for the high-quality implementation of the court's discretionary powers. It is proposed to unify the approaches to the amicable dispute settlement with the participation of a judge and to conduct lectures and trainings on these issues at the Academy of Judges of Ukraine. It is found that some authorities of the judge may be represented as complex sets of powers. The authority of a judge to settle a dispute with the participation of a judge consists of several powers that can be exercised only if the judge makes a decision on the application of this procedure. At the same time, these «derivative» powers could be divided into discretionary and nondiscretionary, depending on whether the legislator gives the judge the right to act at his discretion when exercising a certain power. However, the analysis of some powers revealed the inconsistency of the tasks of these powers with their legislative regulation. Therefore, amendments to the current legislation and further research into the raised issue are necessary.
The article is devoted to the amicable dispute settlement with the participation of a judge as an institution of procedural law with a predominant component of judge’s discretion. The author claims that the use of this institute should not be made mandatory, as this will immediately significantly reduce the effectiveness of such a procedure. The author considers duty of a judge to suspend the proceedings during the amicable dispute settlements provided by the rules of the Code of Civil Procedure as well as Code of Commercial Procedure to be implemented to the Code of Administrative Procedure of Ukraine in order to unify the aforesaid Codes. The author substantiates the imperative duty of the judge to terminate the procedure of amicable dispute settlement if the procedure has been maliciously delayed by any of the parties. The importance and influence of the personal qualities of the judge as a participant in the judicial process in the exercise of discretionary and non-discretionary powers has been analyzed in the article. It is being substantiated also that judge’s features, such as tolerance, integrity, and qualification are necessary for the high-quality implementation of the court's discretionary powers. It is proposed to unify the approaches to the amicable dispute settlement with the participation of a judge and to conduct lectures and trainings on these issues at the Academy of Judges of Ukraine. It is found that some authorities of the judge may be represented as complex sets of powers. The authority of a judge to settle a dispute with the participation of a judge consists of several powers that can be exercised only if the judge makes a decision on the application of this procedure. At the same time, these «derivative» powers could be divided into discretionary and nondiscretionary, depending on whether the legislator gives the judge the right to act at his discretion when exercising a certain power. However, the analysis of some powers revealed the inconsistency of the tasks of these powers with their legislative regulation. Therefore, amendments to the current legislation and further research into the raised issue are necessary.
Опис
Ключові слова
судочинство, урегулювання спору за участю судді, спільні і закриті наради, судове рішення, дискреція, правосуддя, суд, теорія процесуального права, judicial procedure, amicable dispute settlement with the participation of a judge, join and closed meetings, court decision, discretion, justice, court, theory of procedural law
Бібліографічний опис
Прикарпатський юридичний вісник