Про особливості психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці
Дата
2022
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Історія розвитку та особливостей психологічної школи XX століття у літературознавстві та лінгвістиці
набуває нового змісту та актуалізується у наш час. Сучасні суспільні обставини породжують потребу в новочасній
інтерпретації вітчизняної психологічної думки, зокрема становлення психологічної школи у XX столітті та її розвиток
у XXІ столітті. Особливо актуальною виявляється проблема осмислення соціального, культурного, політичного й ет-
нічного аспектів як джерельної бази для з’ясування багатьох чинників формування психологічної думки, розкриття
динаміки етногенезу, процесу самоусвідомлення суб’єктів психічної реальності. Психологічні знання, що переосмис-
лені дослідником історії психології, дають можливість обрати правильний вектор у розумінні багатоголосся сучасної
психологічної парадигми. Метою статті є розгляд вагомого внеску у філологічну науку представників психологічної
школи, які зосередили свою увагу на вивченні художньої творчості та мови з точки зору психологічної складової і ей-
досу. Основні завдання: розглянути теорію образності О. О. Потебні та ґрунтовні праці його послідовників; визначити
вплив, наданий психологічною школою на розвиток філологічної науки. Для вирішення поставлених у роботі завдань
використано такі методи дослідження, як: метод аналізу інформації, метод синтезу, описовий метод. Методологічну
основу дослідження становлять базові положення ейдосної теорії літератури. У вітчизняному літературознавстві те-
оретичні основи психологічної школи було закладено працями О. О. Потебні (теорія «внутрішньої форми слова» та
«внутрішньої форми мистецтва» у роботі «Мышление и речь»). Найбільш видатними послідовниками О. О. Потебні
вважають Д. М. Овсянико-Куликовського та Л. С. Виготського. Під впливом праць О. О. Потебні Д. М. Овсянико-Ку-
ликовський виховав у собі стійке прагнення розкриття психологічної сутності будь-якого явища мови та літератури.
Психологічний метод із соціологічною спрямованістю стає основним у літературознавчій діяльності Д. М. Овсянико-
Куликовського. Культурно-історична теорія, розроблена Л. С. Виготським, стала однією з найважливіших теорій,
сформованих у 1920–1930-ті роки. Л. С. Виготський розмірковує про специфіку внутрішнього, психічного світу
людини, визначає механізми його формування, виокремлює два рівня психічних функцій: рівень натуральних і вищих
функцій. Натуральні функції характеризують людину як природну істоту, а вищі психічні функції опосередкова-
ні — це уява, цілеспрямоване мислення тощо. Висновки. Психологічна школа має неминуще значення для розвитку
сучасного літературознавства та мовознавства. Безперечно, звернення до проблем мови та мислення, до теорії худож-
ньої образності, психології творчості та сприйняття художніх творів у дослідженні історико-літературного процесу
сприяло розвитку філологічної науки.
Опис
Ключові слова
соціальна психологія, культурно-історична теорія, психічні функції, дискурс, ейдос, художній твір, social psychology, cultural-historical theory, mental functions, eidos, artistic work
Бібліографічний опис
Мова : науково-теоретичний часопис з мовознавства