Honоris causа: почесні члени, доктори, професори Одеського національного університету імені І. І. Мечникова: до 155-річчя від дня заснування

Abstract

Чергова пам’ятна дата в історії Одеського національного університету імені І. І. Мечникова актуалізує як вже відомі події, факти, процеси, персоналії у його історії, так і спонукає до пошуку та появи нових сторінок в «книзі буття» цього першого вогнища вищої освіти на території Південної України. Вважаємо що до найпомітніших історіографічних лакун належить питання про функціонування наприкінці ХІХ – початку ХХІ ст. в історії університету універсального для усіх тогочасних вишів символічних категорій почесного членства та почесних (honoris causa) докторів (у сучасний період – професорів). В той час як усі класичні та більшість нових вишів вже мають узагальнюючі довідково-енциклопедичні видання про цих осіб (як поліграфічний, так і змістовий рівень цих видань є різний), то щодо ОНУ імені І. І. Мечникова така праця відсутня1. Втім, певна історіографічна традиція все-таки наявна. Започаткував її, як і багато інших аспектів в університетському історіописанні, професор О. І. Маркевич у першій узагальнюючій праці з історії Новоросійського університету. Він навів відповідний реєстр почесних членів та докторів по 1888 р. з датами обрання2. Проте, ці дані потребували уточнення, передусім щодо дат обрання. Серед подальших ювілейних видань лише у книзі 1968 року було присвячено невеликий абзац почесним членам. Автор розділу професор З. В. Першина розглядала почесне членство як одну з форм наукових зв’язків університету, що лише частково відповідає сутності цього статусу, адже слід врахувати й досить численні факти обрання ненауковців. Але названо було лише кілька прикладів, до того ж, виключно з числа вітчизняних. Один з авторів цієї книжки ще на початку нинішнього століття поставив за мету ретельніше розглянути питання, але тільки щодо періоду існування Новоросійського університету. У роботі досліджено питання від витоків закладу вищої освіти до сучасності. Особливістю цього видання, порівняно з більшістю аналогічних, є те, що тут приділено велику увагу зв’язкам почесних членів, докторів та професорів з Одесою, передусім з її науковим середовищем.