Теоретико-методичні засади дослідження системи державного регулювання пасажирського автомобільного транспортного комплексу

Abstract

Постійні трансформаційні процеси, у яких перебуває національне макроекономічне середовище, вимагають пошуку та формування сучасної концептуальної підтримки транспортної галузі України. Зміна векторів стратегічного розвитку макроекономічного середовища визначила, відповідно,нові орієнтири в державному інституційному регулюванні, які зумовлюють необхідність розвитку теорії та методики державного регулювання сегментної складової транспортної галузі України. Сучасний етап ринкових перетворень у національному макроекономічному середовищі характеризується стрімко зростаючим інтересом до питань підвищення ефективності інституційного впливу на функціонування і розвиток транспортної галузі, зокремапасажирського автомобільного транспортного комплексу та його інфраструктури. Державна інституція через нормативно-правову та бюджетні системи має достатні можливості для державного регулювання пасажирського автомобільного транспортного комплексу, але, зміни, які відбуваються у макроекономічному середовищі України, обумовлюють необхідність рівноцінного державного регулювання пасажирського автомобільного транспортного комплексу з урахуванням європейського вектору розвитку національної економіки. Втрата державою можливості прямого адміністративного керівництва пасажирським автомобільним транспортним комплексом вимагає розробки сучасної концептуальної підтримки процесу державного регулювання пасажирського автомобільного транспортного комплексу. На сьогодні пріоритетнимипостають питання підвищення ефективності державного регулювання пасажирського автомобільного транспортного комплексу, особливо його інфраструктурного сегменту. З урахуванням зазначених аспектів, дослідження організаційно-економічних питань вдосконалення державного регулювання розвитку пасажирського автомобільного транспортного комплексу є актуальним та необхідним завданням.