Трансдисциплинарность: постнеклассический ракурс рецепции
Вантажиться...
Дата
2015
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
В статье представлен анализ явления трансдисциплинарности, осуществляемый в
рамках постнеклассической традиции в работах российского философа Л.П.Киященко.
Делается вывод о том, что современная постнеклассика представляет собой не только
полидисциплинарую нишу, исследующую синергетические концепты, различные проблемы
сложности. В рамках постнеклассики были сформированы важнейшие концептуальные
конструкты – типы научной рациональности (В.С.Степин). Осмысление этих
конструктов способствовало формированию и развитию особого «рекурсивного» метода
(Э.Морен, В.И.Аршинов, В.С.Степин), который может быть применен и для анализа
трансдисциплинарности. Этот метод рассматривается как один из первых путей,
связанных с прояснением представлений об интенсивной эволюции (Э.Ласло).
Зафиксированы основные тематические линии философии трансдисциплинарности.
Первая тема развивается в контексте с исследованиями сложного
трансдисциплинарного субъекта. Тема вторая формируется в результате осмысления
новых, нетоталитарных подходов к пониманию целостности. Тема третья связана с
освоением онтологии трансдисциплинарности. В этой связи обсуждаются практики
интеллектуальной сонастройки философа с универсумом путем выявления новой группы
актуальных универсалий.
У статті представлений аналіз явища трансдисциплiнарностi, здійснений у рамках постнекласичноï традиції в роботах росiйського фiлософа Л.П.Кiященко. Робиться висновок про те, що сучасна постнекласика є не лише полiдисциплiнарною нішею, у якiй досліджуються синергетичні концепти, різні проблеми складності. У межах постнекласики були сформовані найважливіші концептуальнi конструкти - типи наукової раціональності (В.С.Стьопiн). Осмислення цих конструктiв сприяло формуванню й розвитку особливого "рекурсивного" методу (Е.Морен, В.İ.Аршинов, В.С.Стьопiн), який може бути застосований і для аналізу трансдисциплiнарностi. Цей метод розглядається як один з перших шляхів, пов'язаних з проясненням уявлень про інтенсивну еволюцію (Е.Ласло). Зафіксовані основні тематичні лінії філософії трансдисциплiнарности. Перша тема розвивається у контекстi досліджень складного трансдисциплiнарного суб'єкта. Тема друга формується в результаті осмислення нових, нетоталітарних підходів до розуміння цілісності. Тема третя пов'язана з освоєнням онтології трансдисциплiнарности. В зв'язку з цим обговорюються практики інтелектуального осягнення фiлософом унiверсуму, наслiдком чого є виявлення нової групи актуальних універсалій.
The article presents an analysis of the phenomenon of transdisciplinarity exercised within postnonclassical tradition in the works of the russian philosopher L.P.Kiyaschenko. It is concluded that modern postneklassika is not only multidisciplinary niche for exploring of synergistic concepts, various problems of complexity. The most important conceptual constructs - the types of scientific rationality (V.S.Stepin) were formulated within postneklassika. Understanding these constructs promoted the formation and development of a special "recursive" method (E.Moren, V.I.Arshinov, V.S.Stepin), that can be applied to the analysis of transdisciplinarity. This method is considered as one of the first ways of relating to clarifying ideas about the intensive evolution (E.Laslo). The basic philosophy of transdisciplinarity thematic lines have been fixed. The first theme is developed in the context of a transdisciplinary study of complex subject. Theme second formed as a result of new thinking, the nontotalitarian approaches to the understanding of integrity. Subject of the third theme relate to the development of transdisciplinarity ontology (TD ontology). In this regard, we discussed the practice of intellectual philosopher attunement with the universe by identifying a new group urgent universals.
У статті представлений аналіз явища трансдисциплiнарностi, здійснений у рамках постнекласичноï традиції в роботах росiйського фiлософа Л.П.Кiященко. Робиться висновок про те, що сучасна постнекласика є не лише полiдисциплiнарною нішею, у якiй досліджуються синергетичні концепти, різні проблеми складності. У межах постнекласики були сформовані найважливіші концептуальнi конструкти - типи наукової раціональності (В.С.Стьопiн). Осмислення цих конструктiв сприяло формуванню й розвитку особливого "рекурсивного" методу (Е.Морен, В.İ.Аршинов, В.С.Стьопiн), який може бути застосований і для аналізу трансдисциплiнарностi. Цей метод розглядається як один з перших шляхів, пов'язаних з проясненням уявлень про інтенсивну еволюцію (Е.Ласло). Зафіксовані основні тематичні лінії філософії трансдисциплiнарности. Перша тема розвивається у контекстi досліджень складного трансдисциплiнарного суб'єкта. Тема друга формується в результаті осмислення нових, нетоталітарних підходів до розуміння цілісності. Тема третя пов'язана з освоєнням онтології трансдисциплiнарности. В зв'язку з цим обговорюються практики інтелектуального осягнення фiлософом унiверсуму, наслiдком чого є виявлення нової групи актуальних універсалій.
The article presents an analysis of the phenomenon of transdisciplinarity exercised within postnonclassical tradition in the works of the russian philosopher L.P.Kiyaschenko. It is concluded that modern postneklassika is not only multidisciplinary niche for exploring of synergistic concepts, various problems of complexity. The most important conceptual constructs - the types of scientific rationality (V.S.Stepin) were formulated within postneklassika. Understanding these constructs promoted the formation and development of a special "recursive" method (E.Moren, V.I.Arshinov, V.S.Stepin), that can be applied to the analysis of transdisciplinarity. This method is considered as one of the first ways of relating to clarifying ideas about the intensive evolution (E.Laslo). The basic philosophy of transdisciplinarity thematic lines have been fixed. The first theme is developed in the context of a transdisciplinary study of complex subject. Theme second formed as a result of new thinking, the nontotalitarian approaches to the understanding of integrity. Subject of the third theme relate to the development of transdisciplinarity ontology (TD ontology). In this regard, we discussed the practice of intellectual philosopher attunement with the universe by identifying a new group urgent universals.
Опис
Ключові слова
трансдисциплинарность, постнеклассика, трансдисциплинарный субъект, рекурсивный метод, интенсивная эволюция, универсум, трансдисциплинарный суб'єкт, рекурсивний метод, інтенсивна еволюція, універсум
Бібліографічний опис
Фiлософiя освiти