Тенденції розвитку національного законодавства про медіацію та медіатора у кримінальному провадженні

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2019
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
У роботі розкриті тенденції розвитку національного законодавства про медіацію та медіатора у криміналь- ному провадженні. Виявлені особливості та здійснено порівняльний аналіз участі у медіаційних процедурах адвоката та медіатора, як нового учасника кримінального провадження. Зазначається, що всі законодавчі ініціативи щодо визначення місця та ролі медіатора в судових процесах, на жаль, не набули свого реального втілення у житті. Зумовлено це тим, що у політиків, теоретиків та юристів-практиків відсутнє єдине бачення щодо: а) вимог до особи-медіатора; б) об’єму прав та обов’язків, які він реалізує в межах кримінального процесу; в) юридичної відповідальності за порушення закону під час участі у медіаційній процедурі; г) організаційних форм медіаційних організацій тощо. Зроблено висновок, що відсутність чітких вимог до особи медіатора, які повинні бути закріплені винятково на рівні законів, створює умови для зловживань та розквіту корупції. Встановлено, що основною відмінністю адвоката і медіатора є те, що адвокат є фахівцем у галузі права, а медіатор – у психології та конфліктології і поєднання в одній особі цих двох статусів (адвоката і медіатора) є недопустимим.
Tendencies in the development of national legislation on mediation and mediator in criminal proceedings, are exposed in the work. There were revealed some peculiarities and a comparative analysis of participation in the mediation procedures of a lawyer and mediator as a new participant in criminal proceedings. It was noted that all legislative initiatives as for determination of the place and role of the mediator in the lawsuits, unfortunately, were not implemented. This happened because politicians, theorists and practitioners have a lack of common vision as for: a) the requirements for the mediator; b) the scope of rights and obligations that he/she (mediator) exercises in the course of criminal proceedings; c) legal responsibility for law violation during participation in mediation procedure; d) organizational forms of mediation agencies, etc. It was concluded that the lack of clear requirements for the mediator's personality which should be fixed exclusively at the level of the law, creates several conditions for abuse and flourishing of corruption. It is established that the main difference between a lawyer and a mediator is that a lawyer is a specialist in the field of law and a mediator is in psychology and conflictology, and the combination of these both statuses (lawyer and mediator) in one person is unacceptable.
Опис
Ключові слова
кримінальний процес, спосіб врегулювання конфліктів, медіація, медіатор, правовий статус медіатора, адвокат, спеціаліст, criminal procedure, method of conflicts resolution, mediation, mediator, legal status of mediator, lawyer, specialist
Бібліографічний опис
Прикарпатський юридичний вісник
DOI
ORCID:
УДК