Романтизм: pro и contra (оценка романтизма в писательских моделях революционной культуры 1920‑х годов)
Дата
2019
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
В статье идет речь о проблемах литературного процесса, отношении к литературной традиции. Объект исследования – русская литература начала ХХ
века. В центре внимания – взгляды писателей на сущность литературного
труда, степень самостоятельности художника от решения государственных
задач. Все эти вопросы автор статьи старается решить на основе изучения
отношения писателей первых десятилетий ХХ века к романтизму. Главные
персоналии, о которых идет речь – Александр Фадеев, Александр Богданов и
Лев Лунц. Частично – поэт Алексей Гастев. Основное внимание в статье уделено представителю группы «Серапионовы братья» Льву Лунцу, которого роднила с романтиками уверенность в свободе искусства от программ, директив,
его подчинении деятельности воображения
Стаття присвячена вирішенню питань літературного процесу, його закономірностей. Зокрема - ставлення до літературної традиції, до тих художніх напрямів, які мали масовий характер в минулому. Об'єкт дослідження - російська література початку XX століття. Відзначаються причини малої вивченості цього етапу літератури: політизація літератури, мало доступність або недоступність багатьох документів і самих творів (ряд творів був заборонений або навіть знищений, вони перевидавалися тільки за кордоном), суперечливість відносин між письменниками та державою, складність і неоднозначність оцінок письменниками результатів революції. В центрі уваги автора статті - розуміння письменниками суті літературної праці, змісту літературного твору, відносин між літературою і громадським життям, ступеня самостійності літератури від вирішення державних задач. Всі ці питання автор статті намагається вирішити на основі вивчення ставлення письменників перших десятиліть XX століття до романтизму. Головні персоналії, про яких йде мова - Олександр Фадеев, Олександр Богданов та Лев Лунц. Частково - поет Олексій Г'астев. Фігура Олександра Фадеева особливо цікава тому, що автор роману «Розгром», в якому очевидні ознаки романтики, викладаючи свої погляди на літературу, різко та однозначно виступив не тільки проти романтизму, а й проти романтики. Позиція О. Богданова неоднозначна. Він виділяє в творах романтиків (Лєрмонтов, Байрон) простоту, яка повинна бути орієнтиром для молодих письменників, але вважає, що мова може йти тільки про переймання (засвоєнні) форми. Зміст нової літератури має бути абсолютно новим. Основну увагу в статті приділено представнику групи «Серапіонові брати» Льву Лунцу. Вже назва групи демонструє близькість письменників романтизму. З романтиками Лунца ріднив підхід до творчості: вона повинна бути вільною від програм, директив. Вона повинна підкорятися уяві. У статті зроблено висновок про те, що романтична естетика не могла піти в минуле. У кожну нову епоху письменники обов'язково знаходили в ній те, що відповідало їх власному розумінню мистецтва.
The article is devoted to solving the issues of the literary process, its regularities. In particular - the attitude to the literary tradition, to those artistic movements that were massive in the past. Object of study is Russian literature of the early twentieth century. The reasons for the lack of knowledge of this stage of literature are noted: the politicization of literature, the lack of accessibility or inadequacy of many documents and the works themselves (a number of works were banned or even destroyed, they were reprinted only abroad), the contradictory relations between writers and the state, the complexity and ambiguity of evaluation by writers of the results of the revolution. The author of the article focuses on the writers' understanding of the essence of literary work, the content of a literary work, the relationship between literature and public life, the degree of independence of literature from solving state problems. The author of the article tries to solve all these questions on the basis of studying the attitude of writers of the first decades of the 20th century to romanticism. The main personalities in question are Alexander Fadeev, Alexander Bogdanov and Lev Lunts. Partially - is the poet Alexei Gastev. The figure of Alexander Fadeev is particularly interesting because the author of the novel The rout, in which the signs of romance are obvious, setting forth his views on literature, sharply and unambiguously opposed not only romanticism, but also against romance. The position of A. Bogdanov is ambiguous. He emphasizes in the works of romantics (Lermontov, Byron) simplicity, which should be a guide for young writers, but believes that we can only talk about the adoption (assimilation) of the form. The content of the new literature should be completely new. The main attention in the article is paid to the representative of the Serapion Brothers group Lev Lunts. The name of the group already demonstrates the closeness of the writers to romanticism. With the romantics of Lunts, the approach to creativity is related: it should be free from programs, directives. It must obey the imagination. The article concludes that romantic aesthetics could not be a thing of the past. In each new era, writers always found in it something that corresponded to their own understanding of art.
Стаття присвячена вирішенню питань літературного процесу, його закономірностей. Зокрема - ставлення до літературної традиції, до тих художніх напрямів, які мали масовий характер в минулому. Об'єкт дослідження - російська література початку XX століття. Відзначаються причини малої вивченості цього етапу літератури: політизація літератури, мало доступність або недоступність багатьох документів і самих творів (ряд творів був заборонений або навіть знищений, вони перевидавалися тільки за кордоном), суперечливість відносин між письменниками та державою, складність і неоднозначність оцінок письменниками результатів революції. В центрі уваги автора статті - розуміння письменниками суті літературної праці, змісту літературного твору, відносин між літературою і громадським життям, ступеня самостійності літератури від вирішення державних задач. Всі ці питання автор статті намагається вирішити на основі вивчення ставлення письменників перших десятиліть XX століття до романтизму. Головні персоналії, про яких йде мова - Олександр Фадеев, Олександр Богданов та Лев Лунц. Частково - поет Олексій Г'астев. Фігура Олександра Фадеева особливо цікава тому, що автор роману «Розгром», в якому очевидні ознаки романтики, викладаючи свої погляди на літературу, різко та однозначно виступив не тільки проти романтизму, а й проти романтики. Позиція О. Богданова неоднозначна. Він виділяє в творах романтиків (Лєрмонтов, Байрон) простоту, яка повинна бути орієнтиром для молодих письменників, але вважає, що мова може йти тільки про переймання (засвоєнні) форми. Зміст нової літератури має бути абсолютно новим. Основну увагу в статті приділено представнику групи «Серапіонові брати» Льву Лунцу. Вже назва групи демонструє близькість письменників романтизму. З романтиками Лунца ріднив підхід до творчості: вона повинна бути вільною від програм, директив. Вона повинна підкорятися уяві. У статті зроблено висновок про те, що романтична естетика не могла піти в минуле. У кожну нову епоху письменники обов'язково знаходили в ній те, що відповідало їх власному розумінню мистецтва.
The article is devoted to solving the issues of the literary process, its regularities. In particular - the attitude to the literary tradition, to those artistic movements that were massive in the past. Object of study is Russian literature of the early twentieth century. The reasons for the lack of knowledge of this stage of literature are noted: the politicization of literature, the lack of accessibility or inadequacy of many documents and the works themselves (a number of works were banned or even destroyed, they were reprinted only abroad), the contradictory relations between writers and the state, the complexity and ambiguity of evaluation by writers of the results of the revolution. The author of the article focuses on the writers' understanding of the essence of literary work, the content of a literary work, the relationship between literature and public life, the degree of independence of literature from solving state problems. The author of the article tries to solve all these questions on the basis of studying the attitude of writers of the first decades of the 20th century to romanticism. The main personalities in question are Alexander Fadeev, Alexander Bogdanov and Lev Lunts. Partially - is the poet Alexei Gastev. The figure of Alexander Fadeev is particularly interesting because the author of the novel The rout, in which the signs of romance are obvious, setting forth his views on literature, sharply and unambiguously opposed not only romanticism, but also against romance. The position of A. Bogdanov is ambiguous. He emphasizes in the works of romantics (Lermontov, Byron) simplicity, which should be a guide for young writers, but believes that we can only talk about the adoption (assimilation) of the form. The content of the new literature should be completely new. The main attention in the article is paid to the representative of the Serapion Brothers group Lev Lunts. The name of the group already demonstrates the closeness of the writers to romanticism. With the romantics of Lunts, the approach to creativity is related: it should be free from programs, directives. It must obey the imagination. The article concludes that romantic aesthetics could not be a thing of the past. In each new era, writers always found in it something that corresponded to their own understanding of art.
Опис
Ключові слова
романтизм, эстетика, литературная традиция, литературный процесс, литература и действительность, естетика, літературна традиція, літературний процес, література та дійсність, romanticism, aesthetics, literary tradition, literary process, literature and reality
Бібліографічний опис
Вісник Одеського національного університету = Odesa National University Herald