To the question on peculiarities of ukrainian-turkish and ukrainian-tatar relations in the last third of XVII – early XVIII c.
Вантажиться...
Файли
Дата
2019
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
The article explores the problem of Ukrainian–Turkish and Ukrainian-Tatar
relations in the last third of XVII century – early XVIII century. This period was marked
by the regrouping of political interests in Central and Eastern Europe, when the created
system of peace treaties and its evolution gave the Ukrainian hetmans various fears
about the fate of Ukraine, encouraged them to search for contacts with Crimean
Khanate and Ottoman Empire. In these contacts at the state and especially public level,
there was already a sufficiently controversial tradition. The ideological context
associated with the phenomenon of identity (Cossack, Ukrainian) also played its role,
which often entered into contradiction with the ideological frame of the real time policy.
At the same time, in turn, the representatives of Crimean Khanate and Ottoman Empire
had their own imaginationits toeards and tradition concerning Ukrainians,, which were
formed in the context of their attitude to Christians, and also were determined by
secular considerations of prey and economic benefits. Due to these reasons, the
Ukrainian–Turkish and Ukrainian-Tatar relations of this time were a complex
phenomenon, which, despite the existing historiography (for example, it should be
mentioned the works by O. Galenko, T. Chukhlib), requires additional investigation. In
addition to research the factual history if phenomenon and made attempt to reconstruct
the Ukrainian–Turkish and Ukrainian–Tatar relations in this period as a certain system,
in the article another attempt was made to outline the structure of the problem.
The analysis of Ukrainian-Turkish and Ukrainian-Tatar relations in the last third
of XVII century – on the beginning of XVIII c. conducted with using the official and
narrative sources, allowed to allocate the following directions, studying of which is
needed to reveal various aspects of the problem: terminology, the study of hostile
relations in the context of secular and religious ideas, the study of allied and peaceful
(included with social assimilation) relations; the study of the main motivation used to
substantiate the necessity of unions with Crimean Khanate and Ottoman Empire in the
conditions when Orthodoxy acted the role of the center of Ukrainian identity; analysis
of the use of the Ukrainian-Tatar and Ukrainian-Turkish relations to form the pantheon
of heroes and give positive or negative characteristics to individual figures, depending
on the discourse and tasks of authors of texts. It is also important to study the
psychological aspects of relations, the influence of mentality, emotions, in the context of
the concepts of "offence" and "fear". The study of these areas showed the complexity of
the very concept of "Ukrainian-Turkish and Ukrainian-Tatar relations", their different
and even opposite directions, dependence on political and ideological factors, their
influence on the formation of public discourse.
У статті розглядається проблема українсько-турецьких та українсько- татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. Цей період був позначений перегрупуванням політичних інтересів в Центрально- Східній Європі, коли створювана система мирних договорів та її еволюція породжувала в українських гетьманів різні побоювання щодо долі України, спонукала їх до пошуку контактів з Кримським ханством та Османською імперією. У цих контактів на державному та особливо суспільному рівні існувала вже достатньо суперечлива традиція. Свою роль відігравав й ідейний контекст, пов’язаний з феноменом ідентичності (козацької, української), що часто вступав у протиріччя з ідеологічним обрамленням реальною політики часу. Водночас своє уявлення та традицію щодо української сторони мали, в свою чергу, представники Кримського ханства та Османської імперії, що формувалися в контексті їх ставлення до християн, а також визначалися світськими міркуваннями здобичі та економічної вигоди. Внаслідок вказаних причин українсько–турецькі та українсько–татарські відносини цього часу були складним явищем, яке, незважаючи на існуючу історіографію (наприклад, праці О. Галенка, Т. Чухліба), потребує додаткового дослідження. Крім вивчення фактичного матеріалу та спроби реконструкції українсько– турецьких та українсько-татарських відносин в обраний період як певної системи, у статті була здійснена спробу окреслити можливу структуру проблеми. Проведений із залученням офіційних та наративних джерел аналіз українсько–турецьких та українсько–татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. дозволив виділити наступні напрямки, вивчення яких дозволяє розкрити різні аспекти проблеми: термінологічний, вивчення ворожих відносин у контексті світських та релігійних ідей, дослідження союзних та мирних (включно з соціальною асиміляцією) відносин; вивчення головної мотивації, що використовувалася для обґрунтування необхідності союзів з Кримським ханством та Османською імперією в умовах, коли православ’я виступало осередком української ідентичності, аналіз використання українсько–татарських та українсько– турецьких відносин для формування пантеону героїв та надання позитивних чи негативних характеристик окремим діячам, в залежності від дискурсу та завдань авторів текстів. Також важливим є напрямок дослідження психологічних аспектів відносин, впливу ментальності, емоцій, у контексті понять «кривди» та «страхів». Дослідження цих напрямків виявило складність самого поняття «українсько–турецькі та українсько–татарські відносини», їх різновекторність, залежність від політичних та ідеологічних чинників, вплив на формування суспільних дискурсів.
У статті розглядається проблема українсько-турецьких та українсько- татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. Цей період був позначений перегрупуванням політичних інтересів в Центрально- Східній Європі, коли створювана система мирних договорів та її еволюція породжувала в українських гетьманів різні побоювання щодо долі України, спонукала їх до пошуку контактів з Кримським ханством та Османською імперією. У цих контактів на державному та особливо суспільному рівні існувала вже достатньо суперечлива традиція. Свою роль відігравав й ідейний контекст, пов’язаний з феноменом ідентичності (козацької, української), що часто вступав у протиріччя з ідеологічним обрамленням реальною політики часу. Водночас своє уявлення та традицію щодо української сторони мали, в свою чергу, представники Кримського ханства та Османської імперії, що формувалися в контексті їх ставлення до християн, а також визначалися світськими міркуваннями здобичі та економічної вигоди. Внаслідок вказаних причин українсько–турецькі та українсько–татарські відносини цього часу були складним явищем, яке, незважаючи на існуючу історіографію (наприклад, праці О. Галенка, Т. Чухліба), потребує додаткового дослідження. Крім вивчення фактичного матеріалу та спроби реконструкції українсько– турецьких та українсько-татарських відносин в обраний період як певної системи, у статті була здійснена спробу окреслити можливу структуру проблеми. Проведений із залученням офіційних та наративних джерел аналіз українсько–турецьких та українсько–татарських відносин в останню третину XVII ст. – на початку XVIII ст. дозволив виділити наступні напрямки, вивчення яких дозволяє розкрити різні аспекти проблеми: термінологічний, вивчення ворожих відносин у контексті світських та релігійних ідей, дослідження союзних та мирних (включно з соціальною асиміляцією) відносин; вивчення головної мотивації, що використовувалася для обґрунтування необхідності союзів з Кримським ханством та Османською імперією в умовах, коли православ’я виступало осередком української ідентичності, аналіз використання українсько–татарських та українсько– турецьких відносин для формування пантеону героїв та надання позитивних чи негативних характеристик окремим діячам, в залежності від дискурсу та завдань авторів текстів. Також важливим є напрямок дослідження психологічних аспектів відносин, впливу ментальності, емоцій, у контексті понять «кривди» та «страхів». Дослідження цих напрямків виявило складність самого поняття «українсько–турецькі та українсько–татарські відносини», їх різновекторність, залежність від політичних та ідеологічних чинників, вплив на формування суспільних дискурсів.
Опис
Ключові слова
Ukrainian-Turkish relations in the last third of XVII century – on the beginning of XVIII c., Ukrainian-Tatar relations in the last third of XVII century – on the beginning of XVIII c., Crimean Khanate, Ukrainian Hetmanate and its society, Ukrainian Cossacks, the history of ideas in Ukraine in the early modern period, українсько-турецькі відносини в останній третині XVII – на початку XVIII ст., українсько-татарські відносини в останній третині XVII – на початку XVIII ст., Кримське ханство, український Гетьманат та його суспільство, українське козацтво, історія ідей в Україні в ранньомодерну добу
Бібліографічний опис
Чорноморська минувшина : записки відділу історії козацтва на Півдні України