Neuro-linguistic programming conceptual basis and perspective technologies

Abstract

The article deals with researching the theoretic and practical opportunities of Neuro-Linguistic Programming within its projection onto the need to both correct the modern communicative space’s aggressive, manipulative tendencies, and discover the ecological mechanisms of empathic interactions.

Статья посвящена рассмотрению теоретических основ и практических возможностей новой гуманитарной парадигмы нейролингвистического программирования в проекции на необходимость коррекции агрессивных, манипулятивных тенденций современного коммуникативного пространства и одновременно – обнаружение экологических механизмов эмпатических интеракций.

Статтю присвчено розгляду теоретичних підвалин та практичних можливостей новітньої гуманітарної парадигми нейролінгвістичного програмування (НЛП) у проекції на необхідність корекції агресивних, маніпулятивних тенденцій сучасного комунікативного простору та водночас – віднайдення екологічних механізмів емпатичних інтеракцій. Застосування основних ідей, технік і технологій НЛП уможливлює не лише гармонізацію особистості в усьому комплексі її психоментальних, нейрофізіологічних, соціо-генетичних та інших базових складників, а й сприяє встановленню природної емпатії у віялі поліорієнтованих інтерактивних процесів. У сучасному дискурсивному просторі на особливу увагу заслуговують такі складники нейролінгвістичного програмування, як 1) Мілтон-модельна ідентифікація, що уможливлює профілювання (вербально-невербальний контур) індивідуально-колективного адресата, забезпечуючи встановлення емпатичної домінанти спілкування та надаючи змогу коректного впливу на співрозмовників завдяки ознайомленню із систематикою та внутрішньою механікою мовних сугестогенів; 2) технологічний апарат НЛП, зокрема техніка спелінґу, завдяки якій досягається оптимізація сприйняття і мнемічних характеристик у процесах навчання з огляду на активацію нейрофізіологічних процесів; 3) типологічна кваліфікація особистості, яка містить вербальні та невербальні маркери представників візуального, аудіального і кінестетичного типів, що відповідно уможливлює «розпізнавання» співрозмовника через особливості його мовленнєвої поведінки, психоментальні пріоритети та комплекс невербальних ознак, що, у свою чергу, максималізує емпатичні або ж (залежно від стратегічного завдання комунікатора) деструктивні ефекти; 4) реконструкція т. зв. метамодельних параметрів мовлення уможливлює ідентифікацію проблемних станів особистості, що теж має бути в арсеналі сучасного професійного комунікатора. Використання зазначених та низки інших технік і технологій НЛП дає змогу, з одного боку, здійснювати прогнозований вплив на потенційного реципієнта, з іншого – максимально дотримуватися коректних, емпатичних стратегій текстового і дискурсивного моделювання, уникаючи комунікативних деструкцій. Дієвість зазначеного напряму доведено представниками Одеської школи сугестивної лінгвістики у низці докторських і кандидатських дисертацій (Н.Кутуза, С.Бронікова, О.Яковлева, А.Ковалевська, І.Лакомська, М.Столяр, О. Щербак та ін.), що визначає доцільність подальшого опрацювання зазначеного напряму у проекції на актуальний спектр поліжанрових дискурсів.