Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2002
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
Номер ISSN
Номер E-ISSN
Назва тому
Видавець
“Астропринт”
Анотація
У монографії розглядається діяльність найстарішого на півдні України наукового історичного товариства — Одеського товариства історії і старожитностей — по пошуку, збиранню, збереженню, опису і публікації писемних пам’яток. Аналізуються література і джерела, наводиться загальна характеристика цієї наукової установи, простежуються основні етапи її археографічної діяльності. Для істориків, викладачів та студентів, усіх, хто цікавиться історією Південної України. Одеське товариство історії і старожитностей залишило нащадкам значну наукову спадщину, яка і у новому тисячолітті залишається затребуваною. Будь-який історик-початківець залучає її під час дослідження історії Південної України. На перший погляд, історія цієї наукової установи здається загальновідомою, а її науковий доробок — досконало вивченим і використаним. Та при більш детальному розгляді виявляється, що не так часто цей осередок історичної науки у краї ставав предметом вивчення істориків, а деякі напрямки його діяльності майже не досліджувались. Виникнення і діяльність Одеського товариства історії і старожитностей не можна розглядати відокремлено від контексту суспільних процесів, що відбувались в Російській імперії і в Україні у XIX — на початку XX ст. Разом з тим не можна і не враховувати особливостей історичної долі краю та унікальності міста, в якому виникла перша на півдні України наукова історична установа.
монографии автор рассматривает вклад Одесского общества истории и древностей в становление и развитие археографии — деятельность по поиску, научному описанию, сохранению и публикации исторических источников — на юге Украины в XIX — начале XX в. На основе архивных материалов Одессы, Киева, Санкт-Петербурга, археографических публикаций в изданиях этого общества, автор показывает это научное учреждение не традиционно — как археологическое, а как общеисторическое общество, которое занималось кроме издания вещественных памятников и, таким образом, освещением истории Северного Причерноморья в эпоху античности и средневековья, но еще и исследованиями истории Степной Украины в позднейшее время, вплоть до второй половины XIX в. Находясь преимущественно в поле российской историографической традиции Одесское общество истории и древностей основное внимание уделяло поиску и публикации исторических источников, которые показали бы усилия имперского правительства по присоединению, заселению и хозяйственному освоению региона, обращая при этом особое внимание на деятельность выдающихся государственных деятелей, в частности Г.А.Потемкина. вместе с тем это было не единственное направление археографической деятельности общества. Благодаря атмосфере поиска источников, созданной в обществе, его члены нашли и опубликовали большое количество исторических источников по истории распространения христианства, генуэзских колоний в Крыму, истории Крымского ханства, Молдавского княжества. Много внимания уделялось изучению истории украинского казачества. Несмотря на то, что Одесскому обществу истории и древностей не удалось организовать широкую поисковую работу, осуществить публикацию значительных комплексов исторических источников, несмотря на невысокий уровень методики издания источников, все же, благодаря его археографической деятельности было обнародовано большое количество материалов без которых сегодня не может обойтись ни один исследователь истории Южной Украины, особенно учитывая то, что значительная часть этих источников навсегда утрачена.
In this monograph the author examines the contribution of the Odessa Society of History and Antiquities to the establishment and development of archaeography (the task of acquisition, classification, preservation and publication of historical sources) in Southern Ukraine, in the 19th and early 20th century. On the basis of the society’s own publications and the archival material in Odessa, Kyiv and St. Petersburg, the author depicts this scientific body not as a traditional archeological institution, but as a historical society which, besides studying physical documentation of the northern Black Sea region in ancient and medieval times, also researched the history of the Ukrainian steppes in later times, up to the second half of the 19th century. Finding itself usually in the sphere of Russian historiographical tradition, the Odessa Society of History and Antiquities paid particular attention to bring to light sources which would show the efforts of the imperial government in acquiring the region, populating it and adapting it to agriculture. The society stressed the activities of prominent statesmen in this domain, above all those of G. O. Potemkin. This was not, however, the only direction of the archaeographic studies of the society. Because of the research oriented atmosphere cultivated by the society, its members discovered and published many sources dealing with the spread of Christianity, the Genoese colonies in the Crimea, the Crimean khanate and the Moldovian principality. Much attention was given to the study of the Ukrainian Cossacks. The Odessa Society of History and Antiquities was not able to undertake extended research or to print voluminous collections of sources and its methodology of publication was often not on a high level. Nevertheless, it published a considerable amount of materials indispensable today to any scholarly research the history of the Southern Ukraine, particularly since a considerable part of these sources were lost forever.
Опис
Ключові слова
Одеське Товариство історії і старожитностей, археографічна діяльність, статути і статус, склад Товариства, матеріально-технічна база, наукова діяльність, Решетилівська експедиція, мінімізація, іменний покажчик, географічний покажчик
Бібліографічний опис
Хмарський, В. М. Археографічна діяльність Одеського товариства історії і старожитностей / В. М. Хмарський; відп. ред.: П. С. Сохань; ОНУ ім. І.І. Мечникова, Іст. ф-т, Каф. історії України. – Одеса : Астропринт, 2002. – 399 с.
DOI
ORCID:
УДК