Aristotle’s methodology for political culture of XXI century
Вантажиться...
Файли
Дата
2017
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
In the article the basic methodological issues of Aristotle to political organization
of society are analyzed in the context of problems of political development in XXI
century. Is given the substantiation of perspectives of personalısm as paradigm of
sociocultural development of modern epoch.
The major theses of Aristotle concept are defined. The central idea of his political
philosophy was the idea of thelos, in accordance with which every thing contains
not only static essence but also that, in what it can to develop potentially («natural
destiny» or «thelos»). The second major thesis in the political views of Aristotle is
his teaching about a public benefit. The third major thesis – thesis about that the
society must not submit blindly to any casual forms of rule, but tirelessly must
search the politia, its unique form of political organization which can answer to
thelos of this society, indissolubly related with the idea of benefit.
У статті аналізуються основні методологічні положення Арістотеля щодо політичної організації суспільства в контексті проблем політичного розвитку у XXI столітті. Дається обґрунтування перспектив персоналізму як парадигми соціокультурного розвитку сучасної епохи. Виокремлюються три основні тези концепції Аристотеля. Центральна ідея його політичної філософії - ідея телосу, згідно з якою кожна річ містить не тільки статичну сутність, але також те, що може потенційно розвиватися (“природнє призначення” або “телос”). Друга головна теза у політичних поглядах Аристотеля - це його вчення щодо суспільного блага. Третя теза - про те, що суспільство не має сліпо підкорятися будь-яким випадковим формам правління, але неустанно має шукати “politia” - унікальну форму політичної організації, яка може дати відповідь щодо “телосу” цього суспільства, що є нерозривно пов’язаним з ідеєю суспільного блага. Ці три тези Аристотеля надзвичайно актуальні як можливі імперативи політичного життя у ХХІ столітті. Усе це веде до того, що символом ХХІ століття має бути не вмирання ідей соціалізму, лібералізму чи націоналізму. Вони більш і більш активно витісняються глобальною ідеологією особистої самореалізації, ідеології індивідуалізму. Після двох із половиною тисяч років у радикально новій глобальній ситуації у фантастично новому інформаційно-технологічному інтер’єрі ми повертаємося до великої мудрості Протагора: “Людина - міра усіх речей” - саме до цієї мудрості, яка була втілена у політичних ідей Аристотеля.
В статье анализируются основные методологические положения Аристотеля о политической организации общества в контексте проблем политического развития в XXI веке. Дается обоснование перспектив персонализма как парадигмы социокультурного развития современной эпохи. Выделяются три основные тезиса концепции Аристотеля. Центральная идея его политической философии - идея телоса, согласно которой каждая вещь содержит не только статическую сущность, а и то, что может потенциально развиваться (“природное предназначение” или “телос”). Второй главный тезис в политических взглядах Аристотеля - это его учение об общественном благе. Третий тезис - о том, що общество не должно слепо покоряться любмым случайным формам правления, но неустанно должно искать “litia” - уникальную форму политической организации, которая может дать ответ о “телосе” этого общества, который нерозрывно связан с идеей общественного блага. Эти три тезиса Аристотеля чрезвычайно актуальны как возможные императивы политической жизни в ХХІ столетии. Все это ведет к тому, что символом ХХІ столетия должно быть не отмирание идей социализма, либерализма или национализма. Вони все более и более активно вытесняются глобальной идеологией личной самореализации, идеологией индивидуализма. После двух с половиной тысяч лет в радикально новой глобальной ситуации у фантастическом новом информационно-техническом интерьере мы возвращаемся к великой мудрости Протагора: “Человек - мера всех вещей” - именно к этой мудрости, которая была воплощена в политических идеях Аристотеля.
У статті аналізуються основні методологічні положення Арістотеля щодо політичної організації суспільства в контексті проблем політичного розвитку у XXI столітті. Дається обґрунтування перспектив персоналізму як парадигми соціокультурного розвитку сучасної епохи. Виокремлюються три основні тези концепції Аристотеля. Центральна ідея його політичної філософії - ідея телосу, згідно з якою кожна річ містить не тільки статичну сутність, але також те, що може потенційно розвиватися (“природнє призначення” або “телос”). Друга головна теза у політичних поглядах Аристотеля - це його вчення щодо суспільного блага. Третя теза - про те, що суспільство не має сліпо підкорятися будь-яким випадковим формам правління, але неустанно має шукати “politia” - унікальну форму політичної організації, яка може дати відповідь щодо “телосу” цього суспільства, що є нерозривно пов’язаним з ідеєю суспільного блага. Ці три тези Аристотеля надзвичайно актуальні як можливі імперативи політичного життя у ХХІ столітті. Усе це веде до того, що символом ХХІ століття має бути не вмирання ідей соціалізму, лібералізму чи націоналізму. Вони більш і більш активно витісняються глобальною ідеологією особистої самореалізації, ідеології індивідуалізму. Після двох із половиною тисяч років у радикально новій глобальній ситуації у фантастично новому інформаційно-технологічному інтер’єрі ми повертаємося до великої мудрості Протагора: “Людина - міра усіх речей” - саме до цієї мудрості, яка була втілена у політичних ідей Аристотеля.
В статье анализируются основные методологические положения Аристотеля о политической организации общества в контексте проблем политического развития в XXI веке. Дается обоснование перспектив персонализма как парадигмы социокультурного развития современной эпохи. Выделяются три основные тезиса концепции Аристотеля. Центральная идея его политической философии - идея телоса, согласно которой каждая вещь содержит не только статическую сущность, а и то, что может потенциально развиваться (“природное предназначение” или “телос”). Второй главный тезис в политических взглядах Аристотеля - это его учение об общественном благе. Третий тезис - о том, що общество не должно слепо покоряться любмым случайным формам правления, но неустанно должно искать “litia” - уникальную форму политической организации, которая может дать ответ о “телосе” этого общества, который нерозрывно связан с идеей общественного блага. Эти три тезиса Аристотеля чрезвычайно актуальны как возможные императивы политической жизни в ХХІ столетии. Все это ведет к тому, что символом ХХІ столетия должно быть не отмирание идей социализма, либерализма или национализма. Вони все более и более активно вытесняются глобальной идеологией личной самореализации, идеологией индивидуализма. После двух с половиной тысяч лет в радикально новой глобальной ситуации у фантастическом новом информационно-техническом интерьере мы возвращаемся к великой мудрости Протагора: “Человек - мера всех вещей” - именно к этой мудрости, которая была воплощена в политических идеях Аристотеля.
Опис
Ключові слова
Aristotle, thelos, public good, polity, man, freedom, democracy, personalism, Аристотель, телос, суспільне благо, політія, людина, свобода, демократія, персоналізм, общественное благо, полития, человек, демократия, персонализм
Бібліографічний опис
Діалог: медіа-студії : зб. наук. праць