Гімнографія Київської Русі XI-XIII сторіч: Структурне ціле канону мінейного циклу (автореф.)

Вантажиться...
Ескіз
Дата
2018
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Київ, 2018. У монографії здійснено комплексне дослідження закономірностей забезпечення зв’язності структурних елементів у літературно-художньому цілому мінейних канонів Київської Русі XI-XIII ст. У середньовічній літературі канон мінейного циклу має структурну організацію багатоярусного конструкта, зв’язність елементів якого простежується на трьох рівнях: 1) парадигмальному (у межах єдиної теми, що об’єднує дев’ять пісень твору й утримується / не утримується за допомогою акровірша); 2) інтегральному (у межах дев’яти окремих локальних тем, що інтегруються в ірмос і тропарі); 3) образному (в межах оспіваного образу, що складається з одного / кількох семіотичних ядер за наявності / відсутності семіотичної периферії). В літературі Київської Русі XI-XIII ст. служба мінейного циклу – це обумовлена волею автора (редактора, компілятора, переписувача тощо) система різножанрових пісенних творів, концептуально підпорядкованих єдиній меті та втілених у конкретному богослужбовому збірнику. В середньовічному гімнографічному творі ключовим принципом відтворення образу є символізація. Символ має складну структуру, що містить три основні властивості. Перша – особливе узгодження семіотичних складових. Друга – семантична поліфонія, тобто багатозначність символу. І третя – різні ступені співпричетності типового образу визначальному архетипу. У гімнографічному творі оспівуваний образ становить найнижчий рівень структурної організації. Проте саме цей найнижчий рівень виступає системоутворюючим компонентом, що забезпечує ідейно- композиційну зв’язність єдиної парадигмальної теми та дев’яти локальних тем у структурному цілому мінейного канону. З огляду на узгодження семіотичних складових, досліджені мінейні пам’яткі Київської Русі XI-XIII ст. розрізняються як такі, де автор здійснює: найпростішу будову образу; ускладнену будову образу; надскладну будову образу. За найпростішої, ускладненої та надскладної будови образу можливі два варіанти співвідношення семіотичного ядра та периферії. У першому випадку в основі образу лежать одне, два, три або більше семіотичних ядра за відсутності семіотичної периферії. У другому випадку – семіотичні ядра за наявності семіотичної периферії.
Диссертация на соискание научной степени доктора филологических наук по специальности 10.01.01 – украинская литература. – Институт литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины, Киев, 2018. В монографии предпринято комплексное исследование закономерностей обеспечения связности структурных элементов в литературно-художественном целом минейных канонов Киевской Руси XI-XIII ст. В средневековой литературе канон минейного цикла имеет структурную организацию многоярусного конструкта, связность элементов которого прослеживается на трех уровнях: 1) парадигмальном (в рамках единой темы, объединяющей девять песен произведения и удерживаемой / не удерживаемой с помощью акростиха); 2) интегральном (в рамках девяти отдельных локальных тем, которые интегрируются в ирмос и тропари); 3) образном (в рамках воспеваемого образа, состоящего из одного / нескольких семиотических ядер при наличии / отсутствии семиотической периферии). В литературе Киевской Руси XI-XIII ст. служба минейного цикла представляет собой обусловленную волей автора (редактора, компилятора, переписчика и пр.) систему разножанровых песенных произведений, концептуально подчиненных единой цели и воплощенных в конкретном богослужебном сборнике. В средневековом гимнографическом произведении ключевым принципом воссоздания образа является символизация. Символ обладает сложной структурой, включающей три основных свойства. Первое – особое согласование семиотических составляющих. Второе – семантическая полифония, то есть многозначность символа. И третье – разные степени сопричастности типичного образа определяющему архетипу. В гимнографическом произведении воспеваемый образ составляет самый нижний уровень структурной организации. Однако именно этот самый нижний уровень выступает системообразующим компонентом, обеспечивающим идейно-композиционную связность единой парадигмальной темы и девяти локальных тем в структурном целом минейного канона. С точки зрения согласования семиотических составляющих, исследованные минейные памятники Киевской Руси XI-XIII ст. делятся на такие, в которых автор воссоздает простейшее построение образа, усложненное построение образа и сверхсложное построение образа. При простейшем, усложненном и сверхсложном построении образа возможны два варианта соотношения семиотического ядра и периферии. В первом случае в основе образа лежит одно, два, три или больше семиотических ядер при отсутствии семиотической периферии. Во втором случае – семиотические ядра при наличии семиотической периферии.
Literature. – Taras Shevchenko Institute of Literature of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2018. The monograph is an integrated study of the cohesion patterns in the structural elements of the literary-artistic unity of the mine cycle cannon in Kievan Rus in the XI-XIII centuries. In the Introduction it is mentioned that in the medieval literature mine cycle cannon has a structure of multilayer formation and its elements’ cohesion can be traced on three levels: 1) paradigmatic (within one theme which unites 9 songs and is/is not retained by acrostic); 2) integral (within 9 separate local themes that are integrated into irmos and tropars); 3) imagery (within the glorifi ed image which consists of one/several semiotic cores with/without semiotic periphery). In the fi rst chapter “Medieval Hymnography as a Subject of Scholarly Study: Research Directions and Major Trends” it is argued that hymnography is one of the most widely spread and representative genres in the medieval literature and it has been an object for scholarly study for more than one and a half century. Four major research directions in medieval hymnography studies are pointed out such as: textological, historical liturgical, musicological and literary. The second chapter “Literature of Kievan Rus of XI-XIII Century: the Structure of the Work of Hymnography” gives a survey of the structure of the medieval canon of the mine cycle. It is argued that in Kievan Rus literature of XI – XIII centuries mine cycle service represents a system of multi-genre singing works determined by the author’ (editor, compiler, copyist etc.) will, conceptually subdued to one goal and embodied in a certain church services’ collection. In the course of the study of the mine service’s structure it has been determined that the cannon interacts as the most deep and complicated structural element from the view point of both external and internal constitution. The symbolization is regarded as a key principle of the image reproduction in the medieval hymnography. Symbol has a complicated structure with three key features such as harmonization of the semiotic components, semantic polyphony or symbol’s multitude of meaning, and different grades of correlation of the typical image with the defi ning archetype. In hymnography the poetized image belongs to the lowest structural level. However this lowest structural level is a system-building component which provides ideal and compositional integrity of paradigmatic theme as a whole as well as nine local themes of the structural unity of the mine cycle. In the third chapter “Structural Organization of the Mine Cannons in Kievan Rus” it is stated that depending on the level of harmonization of the semiotic components the studied mine relics in Kievan Rus of the XI – XIII centuries can be classifi ed in accordance with the mode in which the author performs the simplest, the more complicated and the most complicated construction of the image. In the paragraph “The Cannon’s Whole with the Simplest Construction of the Image” two alternatives of the relation of the semiotic core to the semiotic periphery have been identifi ed. In the foundation of the Canon of Michael the Archangel “Въступль всемъ служьбьно...”, the Ilya’s prophet Cannon “Пэвати убеждени...” and in prophet Jeremy’s Cannon “Прэжде зъдания ти проповэдьно...” lies one semiotic core without semiotic periphery. And in the Cannon on Virgin Mary’s Nativity “Святая святыхъ въ святую церковь...”, Cannon to Saint Peter’s chains “Праздьнуеть купьно...”, Cannon to the death of Boris and Glebe “Даждь ми отъпусть...“ the image is constructed with one semiotic core and semiotic periphery. In the paragraph “The Whole of the Cannon with a Complicated Image’s Construction” two options of the relations between the semiotic core and semiotic periphery in the sacred object have been identifi ed. In the Cannon on the removal of Nickolas the Wonderworker’s relics “Пэснь устенъ моихъ приими...”, in Pelageya of Antioch Cannon “Предъложивъши яко дачу...” and in the Cannon on the removal of Boris and Glebe relics “Похвалимь вэрнии...” two semiotic cores underlie the image without any semiotic periphery. In the Cannon to Stephan the Protomartyr “Грядэте хвалами...”, in the Cannon to George Victorious “Теплою вэрою...”, in the Cannon to Demetrius of Thessaloniki “Отъ мьглы лютыя...”, in the Cannon to the death of Nickolas the Wonderworker “Умъ просвэти ми...” and in the Cannon to Theodosius of Kiev “Богоугодивыи подвигъ стяжавъ...” two semiotic cores underlie the image with semiotic periphery. In the paragraph “The Whole of the Cannon with the Most Complicated Image’s Construction” two options of the interrelations between the semiotic core and periphery have been identifi ed. In the Cannon to John the Evangelist “Царство небесное...” and to John Chrysostom “Покаанию бывъ проповедьникъ теплъи...” three semiotic cores underlie the image without any semiotic periphery. Instead a different form of relation 40 between the semiotic cores and periphery in the praised image has been identifi ed in the joint Cannon to Cyril and Methodius “Кыя достоиныя принесу...” and in the Cannon to Cyril the Philosopher “Въ чаши прэмудрости...”. In the mentioned cannons three (in the Cannon to Cyril Philosopher – four) semiotic cores with semiotic periphery underlie the praised object.
Опис
Ключові слова
гімнографія, література Київської Русі XI-XIII сторіч, канон мінейного циклу, ірмос, тропар, біблійна пісня, літературно-художнє ціле, зв’язність структурних елементів цілого, парадигма, тематична локалізація, тематичний рефрен, образ, загальний образний інваріант, найпростіша, ускладнена та надскладна будова образу, символ, семіотичне ядро, семіотична периферія, гимнография, литература Киевской Руси XI-XIII столетий, канон минейного цикла, ирмос, тропарь, библейская песнь, литературно-художественное целое, связность структурных элементов целого, парадигма, тематическая локализация, тематический рефрен, образ, единый образный инвариант, простейшее, усложненное и сверхсложное построение образа, символ, семиотическое ядро, семиотическая периферия, hymnography, literature of Kievan Rus of the XI-XIII centuries, cannon of the mine cycle, irmos, troparion, biblical song, literary-artistic whole, the cohesion of structural elements of the whole, paradigm, thematic localization, thematic refrain, image, general fi gurative invariant, simplest, complicated and complicated structure of the image, a symbol, a semiotic core, a semiotic periphery
Бібліографічний опис
Джиджора, Є. В. Київської Русі XI - XIIІ сторіч: структурне ціле канону мінейного циклу : автореф. дис ... д-ра філол. наук : [спец.] 10.01.01 "Укр. літ." / Є. В. Джиджора; ОНУ ім. І. І. Мечникова, Ф-т журналістики, реклами та видавничої справи, Каф. періодичної преси та медіаредагування. – Київ, 2018. – 40 с.
DOI
ORCID:
УДК