"Ludzie nie ze strachu" Switlany Kyryczenko jako dokument i obraz epoki
Вантажиться...
Дата
2017
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Анотація
Idea systematycznych badań innowacji estetycznych w książce "Ludzie nie ze strachu" obrończyni praw oraz zwolennicy replikacji i dystrybucji samowydawnictwa Switłąny Kyryczenko (1935-2016) została zrealizowana w połączeniu intencji literackich oraz dokumentalnych, które były zauważalne podczas odtwarzania fragmentu ukraińskiej historii w formacie jednego losu. Los niespotykany, skomplikowany i prawdziwy, jako organiczna cząstka nie tyko pokolenia lat sześćdziesiątych, ale również czasów niepodległości będących na przełomie wydarzeń o znaczeniu historycznym, które przeszły wszystkie kręgi piekła radzieckiego określając te lata nie mianem intelektualnych i zawodowych, ale mianem morderczej pracy, obozów koncentracyjnych, osiedlaniem w Jakutii, tak jak to miało miejsce w życiu rodziny obrończyni praw Switłany Kyryczenko jej męża filozofa i literaturoznawcy Jurija Badzia oraz ich dzieci. Wejście książki "Ludzie nie ze strachu" do kierunku non-fiction współczesnej literatury ukraińskiej (pochodzącej z pokolenia lat sześćdziesiątych), spośród których jest "Homo feriens" Iryny Żylenko, "Rąbali las" Łarysy Kruszelnyckiej, "Memuary pisane dla syna" Natalii Kuziakinoi, "Największy cud - życie" Mykoły Rudenka oraz inni, wyrzeźbiono w kontekście nie tylko literatury krajowej ale również europejskiej znaczną część dzieł symbiontów, co jest wiarygodnym dokumentem i jednocześnie obrazem epoki.
The idea of systematic investigation of aesthetic innovations in the book “Ljudy ne zi strachu” by an active human rights advocate and a participant of replication and popularization of samvydav Svitlana Kyrytschenko (1935–2016) is realized in special study of combining literature and documentary intentions, which influenced the reflection of Ukrainian history in the format of one destiny. Unique, difficult and true destiny as an essential part not only of a generation of the Sixtiers, but an Independence period as well, that was in the center of the events of historical value and passed almost all the circles of Dante`s hell in the USSR, dedicating her life not to an intellectual work, but to concentration camps, settlement in Jakutia, unemployment, as it was in the life of the family of civil rights advocates Svitlana Kyrytschenko and her husband, a philosopher, Juriy Badzio and their children. The implementation of the book “Ljudy ne zi strachu” in non-fiction of modern Ukrainian literature, among which there are “Homo Feriens” by Iryna Zhylenko, “Rubaly lis” by Larisa Krushelnitska, “Memoirs” by Natalia Kuziakina, “Naybilshe dyvo – zhyttia” by Mykola Rudenko, incarnated a layer of the works-symbionts not only in native, but in Europian literature as well, they are objective documents and the images of the epoch either
Ідея системного дослідження естетичних інновацій у книзі “Люди не зі страху” активної правозахисниці й учасниці тиражування і поширення самвидаву Світлани Кириченко (1935–2016) зреалізована у спеціальному вивченні поєднання літературних і документальних інтенцій, що далися взнаки у відтворенні фрагменту української історії у форматі однієї долі. Долі непересічної, складної і правдивої як органічної частки не тільки покоління шістдесятників, але й часів незалежності, що знаходилося на вістрі подій історичного значення і пройшло чи не всі дантові кола радянського пекла, значачи роки не інтелектуальною, не професійною, але вкрай виснажливою працею, а концтаборами, поселенням у Якутії, як це мало місце в житті родини правозахисників Світлани Кириченко, її чоловіка філософа і літературознавця Юрія Бадзя та їх дітей. Входження книги “Люди не зі страху” у русло non-fiction сучасної української літератури (походженням із покоління шістдесятників), серед яких “Homo feriens” Ірини Жиленко, “Рубали ліс” Лариси Крушельницької, “Мемуари, писані для сина” Наталі Кузякіної, “Найбільше диво – життя” Миколи Руденка та інші, вирізьбило у контексті не тільки вітчизняної, але й європейської літератури питомий пласт творів-симбіонтів, що є достеменним док|ументом і водночас образом епохи.
The idea of systematic investigation of aesthetic innovations in the book “Ljudy ne zi strachu” by an active human rights advocate and a participant of replication and popularization of samvydav Svitlana Kyrytschenko (1935–2016) is realized in special study of combining literature and documentary intentions, which influenced the reflection of Ukrainian history in the format of one destiny. Unique, difficult and true destiny as an essential part not only of a generation of the Sixtiers, but an Independence period as well, that was in the center of the events of historical value and passed almost all the circles of Dante`s hell in the USSR, dedicating her life not to an intellectual work, but to concentration camps, settlement in Jakutia, unemployment, as it was in the life of the family of civil rights advocates Svitlana Kyrytschenko and her husband, a philosopher, Juriy Badzio and their children. The implementation of the book “Ljudy ne zi strachu” in non-fiction of modern Ukrainian literature, among which there are “Homo Feriens” by Iryna Zhylenko, “Rubaly lis” by Larisa Krushelnitska, “Memoirs” by Natalia Kuziakina, “Naybilshe dyvo – zhyttia” by Mykola Rudenko, incarnated a layer of the works-symbionts not only in native, but in Europian literature as well, they are objective documents and the images of the epoch either
Ідея системного дослідження естетичних інновацій у книзі “Люди не зі страху” активної правозахисниці й учасниці тиражування і поширення самвидаву Світлани Кириченко (1935–2016) зреалізована у спеціальному вивченні поєднання літературних і документальних інтенцій, що далися взнаки у відтворенні фрагменту української історії у форматі однієї долі. Долі непересічної, складної і правдивої як органічної частки не тільки покоління шістдесятників, але й часів незалежності, що знаходилося на вістрі подій історичного значення і пройшло чи не всі дантові кола радянського пекла, значачи роки не інтелектуальною, не професійною, але вкрай виснажливою працею, а концтаборами, поселенням у Якутії, як це мало місце в житті родини правозахисників Світлани Кириченко, її чоловіка філософа і літературознавця Юрія Бадзя та їх дітей. Входження книги “Люди не зі страху” у русло non-fiction сучасної української літератури (походженням із покоління шістдесятників), серед яких “Homo feriens” Ірини Жиленко, “Рубали ліс” Лариси Крушельницької, “Мемуари, писані для сина” Наталі Кузякіної, “Найбільше диво – життя” Миколи Руденка та інші, вирізьбило у контексті не тільки вітчизняної, але й європейської літератури питомий пласт творів-симбіонтів, що є достеменним док|ументом і водночас образом епохи.
Опис
Ключові слова
pokolenie lat sześćdziesiątych, Switłana Kyryczenko, Jurij Badzo, postacie i twórczość, specyfika literatury non-fiction, główne aspekty problematyki, poetyckie osobliwości utworu, the Sixtiers, Svitlana Kyrytschenko, Juriy Badzio, personalities and creative works, the specific of non-fiction literature, the main aspects of the problematic of the book, poetic peculiarities of the work, шістдесятництво, Світлана Кириченко, Юрій Бадзьо, постаті і творчість, специфіка літератури non-fiction, головні аспекти проблематики, поетикальні особливості твору
Бібліографічний опис
Knowledge, Education, Law, Management