Please use this identifier to cite or link to this item: http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/20890
Title: Феноменологія і герменевтика як базові елементи методології Ч. Тейлора
Other Titles: Феноменология и герменевтика как базовые элементы методологии Ч. Тейлора
Phenomenology and hermeneutic as the basic elements of Charles Taylor’s methodology
Authors: Долгочуб, Альона Юріївна
Долгочуб, Алена Юрьевна
Dolgochub, Alona Yu.
Citation: Δοξα/ДОКСА : збірник наукових праць з філософії та філології
Issue Date: 2018
Publisher: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Keywords: нарратів
феноменологія
герменевтика
метод
секуляризація
досвід
символ
нарратив
феноменология
секуляризация
опыт
narrative
phenomenology
hermeneutics
method
secularization
experience
symbol
Series/Report no.: ;Вип. 2(30).
Abstract: Автор розглянув основні методологічні орієнтири Ч. Тейлора в роботі «Секулярна доба», а саме феноменологічний і герменевтичний елементи. Показано, що феноменологія Е. Гусерля і герменевтика П. Рікера вплинули на формування поглядів і подальші дослідження Ч. Тейлора. Особливо важливим для роботи Тейлора стало пояснення інтерсуб’єктивності, зв’язку Ми з Я, а також здатність і можливість людини інтерпретувати навколишній світ, тим самим формуючи його. Наголошено, що ці методи не вичерпують методологію Ч. Тейлора, але вони є базовими. Підкреслено актуальність подальшого дослідження методології відомого канадського філософа.
Автор рассмотрел основные методологические ориентиры Ч. Тейлора в работе «Секулярный век», а именно феноменологический и герменевтический элементы. Показано, что феноменология Э. Гуссерля и герменевтика П. Рикера повлияли на формирование взглядов и дальнейшие исследования Ч. Тейлора. Особенно важным для работы Тейлора стало объяснение интерсубъективности, связи Мы с Я, а также способность и возможность человека интерпретировать окружающий мир, тем самым формируя его. Отмечено, что эти методы не исчерпывают методологию Ч. Тейлора, но они являются базовыми. Подчеркнута актуальность дальнейшего исследования методологии известного канадского философа.
The article is aimed at researching the basic methodological signposts of Charles Taylor, indicated in his work «A Secular Age», in particular, its phenomenological and hermeneutical constituents.. Charles Taylor’s methodology is cohesive convergence of its elements, such as phenomenology, hermeneutics, narrative approach, which integrate with each other and create its heuristic direction. It has been shown that the formation of Charles Taylor’s ideas and outlook was greatly influenced by E. Husserl’s phenomenology and P. Ricoeur’s hermeneutics. The ideas which appeared crucial for the works of Taylor were the explanation of intersubjectivity, the correlation between We and I, the ability and capability of a human being to interpret the surrounding world, thus shaping it. It has been emphasized that these methods are by far not the only ones in Charles Taylor’s methodology, but they are the core ones. The necessity and importance of continual research into Taylor’s methodology has also been highlighted in the work. The central thematic core which unites methodological traditions is the problem of experience, its exploration and interpretation. Charles Taylor suggests the specific phenomenological– hermeneutic synthesis which along with the narrative is employed to explore experience, the religious one in particular. A special attention has been drawn to the narrative approach in Charles Taylor’s methodology which allows to use the concept of narratives in order to discover, explain and demonstrate the phenomena under analysis and the process of secularization. There are analyzed all the levels of conceptualization of the narrative ( i.e. micro-, macro-, grand- and metanarrative) which are presented in the work “A Secular Age” and which are combined by the author in the concept of «narratives of secularization» taking into consideration their hierarchy and correlations. It has been emphasized that to analyze the process of secularization Charles Taylor most frequently employs micronarratives as fractions of experience, fixed in texts, as well as metanarratives as large-scale theoretical constructions that exist in the shape of universal explanatory schemes. The heuristic validity of Charles Taylor’s methodology in general and that of the concept of «narratives of the secularization» in particular have both been proved in the article.
URI: http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/20890
Other Identifiers: DOI: https://doi.org/10.18524/2410-2601.2018.2(30).146570
УДК 141
Appears in Collections:Δόξα / Докса. Збірник наукових праць з філософії та філології

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
172-184.pdf286.56 kBAdobe PDFThumbnail
View/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.