Теорія регулювання у системі сучасних підходів до реконструкції відповіді людини на глобальні зміни клімату у первісності
Вантажиться...
Дата
2017
Науковий керівник
Укладач
Редактор
Назва журналу
ISSN
E-ISSN
Назва тому
Видавець
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Анотація
У статті аналізуються основні положення теорії регулювання, що являє собою важливий компонент сучасної методології дослідження відповіді людини на глобальні зміни оточуючого середовища. На підставі результатів виконання проекту IGCP 610 «Від Каспію до Середземного моря: екологічні зміни та відповідь людини на них у Четвертинному періоді» (2013-2017) розглядаються перспективи застосування даної теорії для інтерпретації реакції людини на зміни рівня Чорного моря та встановлюються її потенційні переваги та обмеження стосовно процесів, що відбувалися на рубежі плейстоцену та голоцену.
The purpose of the current contribution is to highlight perspectives in the application of adjustment theory in studies of human response to global climate changes at the Pleistocene-Holocene boundary in the Northwestern Pontic region. The roots of adjustment theory (which is sometimes also called ‘theory of regulation’) can be traced back as early as the 1960s, when it was put forward in sociology to describe a specific form of response by a society to environmental changes. At that time, adjustment was regarded as a certain opposition to the adaptation concept: in order to adjust, any transformation of behavior was not considered obligatory; survival of a society is possible as the result of a long chain of adjusting procedures which do not touch the inner essence of one’s society and/or culture. In the course of further discussion of this concept, it became possible to distinguish at least two basic versions of its understanding. In the framework of one of them, adjustment was interpreted as internal homeostatic changes taking place inside the society characterized by a certain adaptive level (Cohen 1974: 64). In such a way, adjustment was not possible without adaptation, which is its necessary prerequisite or preliminary stage.
The purpose of the current contribution is to highlight perspectives in the application of adjustment theory in studies of human response to global climate changes at the Pleistocene-Holocene boundary in the Northwestern Pontic region. The roots of adjustment theory (which is sometimes also called ‘theory of regulation’) can be traced back as early as the 1960s, when it was put forward in sociology to describe a specific form of response by a society to environmental changes. At that time, adjustment was regarded as a certain opposition to the adaptation concept: in order to adjust, any transformation of behavior was not considered obligatory; survival of a society is possible as the result of a long chain of adjusting procedures which do not touch the inner essence of one’s society and/or culture. In the course of further discussion of this concept, it became possible to distinguish at least two basic versions of its understanding. In the framework of one of them, adjustment was interpreted as internal homeostatic changes taking place inside the society characterized by a certain adaptive level (Cohen 1974: 64). In such a way, adjustment was not possible without adaptation, which is its necessary prerequisite or preliminary stage.
Опис
Ключові слова
теорія регулювання, адаптація, глобальні зміни клімату, Північно-Західне Причорномор’я, зміни рівня Чорного моря, Human adaptation, Global climate change, Northwestern Black Sea region, Black Sea level change, adjustment
Бібліографічний опис
Записки історичного факультету = Записки исторического факультета